|
Філончук Світлана,
вихователь дошкільного навчального
закладу (ясла-садок)
№ 72 «Гномик» комбінованого типу
У
статті висвітлюються сучасні підходи до розвитку мовленнєвих здібностей дітей
старшого дошкільного віку засобами театралізованої діяльності, в яких
пропонується театралізовану діяльність проводити комплексно, послідовно, за
етапами. Практичні надбання демонструють ефективний вплив на пізнавальну
активність дітей, розвиток логічного мислення, підвищення інтересу до краси
власної мови та виникнення захвату від більш повноцінного сприйняття світу,
сприяють підвищенню мовленнєвої активності дітей.
Ключові слова:
мовленнєва компетентність дошкільників, мовленнєві здібності, театралізована
діяльність, монологічне та діалогічне мовлення.
Вік
дошкілля – це важливий етап у
становленні та розвитку особистості. Надзвичайне значення в цей період відіграє
створення оптимальних умов для мовленнєвої компетентності дитини. Тому одним із
першочергових завдань, що стояли переді мною, був пошук ефективних методів і
прийомів роботи, що сприяли б мовленнєвому розвитку вихованців.
На
сьогодні одним із продуктивних напрямів роботи з розвитку мовленнєвої
активності дитини визнано використання театралізованих ігор з творчим та
інтелектуальним навантаженням. І це не випадково, адже саме театралізована гра
є провідним видом мовленнєвої діяльності
в дошкільному віці. Оволодіння рідною мовою, розвиток мовлення і спілкування є
одним із найважливіших надбань малюка. Немає необхідності доводити, що розвиток
мовлення найтіснішим чином пов’язаний із розвитком свідомості, пізнанням
навколишнього світу, розвитком особистості в цілому.
Процес
розвитку мовлення в дітей протікає під керівництвом дорослого. Тому я намагаюся
вести цілеспрямовану систематичну роботу щодо підвищення мовленнєвої активності
дітей, розвитку їх мовленнєвих здібностей з використанням більш ефективних,
доцільних, цікавих для дітей методів, прийомів, засобів, які можуть сприяти
появі інтересу в дітей до мовленнєвої
діяльності. Але при цьому чітко визначаю позицію дорослого і дитини у будь-якому виді
діяльності: дорослий - ініціатор
спільної діяльності та помічник; дитина
- учасник ігор та ініціатор
спільної діяльності.
Вітчизняний
педагог С. Русова
однією з перших систематизувала різні види театралізованої діяльності та
вбачала в ній ефективний засіб розвитку мови і творчих здібностей. На думку
вченої, якщо діти спеціально готують ролі заздалегідь, дослівно вивчають
репліки літературних героїв, це сприяє збагаченню словника дошкільників
образними літературними виразами та «має характер вправи навчання мові» [15,
147].
Як
відзначають науковці Л. Виготський
[6], О. Запорожець
[10], О. Леонтьєв
[13], театралізована діяльність є провідним видом мовленнєвого розвитку дітей
дошкільного віку.
Позитивний
вплив театралізованої діяльності на різні аспекти розвитку особистості доведено
в численних дослідженнях Артемової Л.В. [4], присвячених вивченню ігрової,
мовленнєвої діяльності та становленню емоційної сфери дошкільників.
Театралізована
діяльність – один з компонентів художньо-мовленнєвої діяльності, засіб розвитку
гарного, образного, літературного мовлення, що, на думку Богуш А.М. [5],
Аматьєвої О.П. [3], дає дитині змогу виразити свої емоції, ставлення до
літературного образу, ввійти в роль казкового персонажа, самостійно побудувати
зв’язне висловлювання; засіб сприяння глибшому засвоєнню художніх образів,
усвідомленню змісту, ідеї художнього твору через сприймання його засобами
театру.
Театрально-мовленнєва
діяльність акцентує увагу на мовленнєвому розвитку дошкільників, адже кожен із
складників цієї діяльності: сприймання літературних творів засобами театру,
театралізована гра, як гра для себе, та інсценування, як підготовлений виступ
дітей для глядачів, – виконує свої завдання. Під час роботи над виразністю слів
персонажів, підкреслює Жуковська Р.Й. [9],
активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення,
інтонація. Виконуючи роль, дитина зрозуміло, чітко промовляє текст, оволодіває
літературною мовою. У неї покращується діалогічне мовлення, його граматична
будова.
Акцентування
на мовленнєвих завданнях дає мені можливість підсилити вплив театралізованої
діяльності на опанування дітьми рідної мови, оволодіння різними формами й типами
зв’язного мовлення.
Театралізація
відіграє особливу роль у житті дитини. Кошелєва А.Д. [11], Стрелкова Л.П. [16]
вважають, що через театралізовану діяльність діти ознайомлюються з навколишнім
світом, навчаються правильної звуковимови, виконують різні ігрові завдання, що
сприяють інтелектуальному розвитку. Дитина співчуває героям, розділяє їх
почуття, живе разом з ними у світі казки.
Театралізована
діяльність є перспективним напрямом, одним із ефективних засобів розвитку
мовленнєвих здібностей
дітей. Саме тому питання розвитку мовленнєвих здібностей дітей засобами
театралізованої діяльності стало для мене надзвичайно актуальним.
Актуальність даної проблеми полягає в тому що:
- по-перше,
діти отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного
мовлення, насиченого влучними образними виразами, фразеологізмами, вживають
різні типи зв’язних висловлювань для вирішення конкретних ігрових
комунікативних ситуацій (міркування, пояснення, відтворення казкових діалогів);
- по-друге, мовлення стає зрозумілішим, виразним,
граматично оформленим. У процесі підготовки та показу вистави в дітей
розвивається зв’язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер та
передбачає широке вживання вербальних та невербальних засобів виразності (адже
під час відтворення художньо-мовленнєвих сюжетів діти засвоюють норму мовлення
у її найвищому прояві).
Для ефективної реалізації поставлених завдань я розробила
систему роботи з розвитку мовленнєвих здібностей дітей засобами театралізованої
діяльності відповідно до перспективного планування лексико-граматичних засобів
мовлення дітей старшого дошкільного віку, в якій пропоную театралізовану
діяльність проводити комплексно, послідовно, за етапами.
Перший етап (мовленнєвий) передбачає формування
мовленнєвих вмінь і навичок дітей через використання різних видів мовленнєвих
вправ, пальчикових ігор, імітаційних вправ, ігор-медитацій, дидактичних
ігор, артикуляційних та голосових вправ,
вправ на розвиток комунікативного мовлення, рухливих ігор на закріплення
граматичних категорій, ігор з музичним супроводом.
Другий етап (художньо-продуктивний, творчий) включає в
себе: читання художніх творів; вивчення текстів; робота з іграшками, ляльками;
різні способи роботи пальчиків; виготовлення атрибутів та декорацій; розподіл
сценічних ролей.
Третій етап (художньо-естетичний, сценічний) передбачає
показ: вистав, ігор – драматизацій, п’єс, інсценівок.
Форми
організації театралізованої діяльності я систематизувала та узгодила з
перспективним плануванням лексико-граматичних засобів мовлення з дітьми
старшого дошкільного віку логопедичної групи. Створила добірку пальчикових ігор
та вправ, ігор-медитацій, артикуляційних вправ, мовленнєвих ігор, рухливих ігор
на закріплення граматичних категорій, загадок до казок, чистомовок, скоромовок,
власну авторську добірку творів в поетичному жанрі за мотивами казок. Розробила
систему інтегрованих занять із застосуванням театралізованої діяльності, різних
видів театру залежно від використання ігрового матеріалу та способу його
розміщення: театр іграшок, настільний театр, пальчиковий театр, театр
рукавичок, ляльковий театр, стендовий театр, театр кухлів, тіньовий театр,
драматичний театр, силуетний театр.
Кожен із цих
видів має специфічні потенціальні можливості щодо розвитку мовлення дітей, їх
ігрової діяльності та ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. На
переконання С. Рубінштейна
[14], Д. Ельконіна
[8], коли дитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного
літературного мовлення, що сприяє розвиткові та удосконаленню її власного
зв’язного мовлення. У театралізованій грі збагачується і активізується словник
дітей, формуються вміння самостійно складати, створювати власний сюжет,
добирати належне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час
підготовки театральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на
розвиток виразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше мовленнєві
форми.
Театралізована
діяльність у різних її проявах має виняткові можливості щодо вирішення завдань
мовленнєвого розвитку дошкільників. Причому, кожен із видів театралізованої
діяльності дає змогу розв’язувати конкретні завдання, водночас забезпечуючи
величезний позитивний вплив на загальний мовленнєвий розвиток дошкільників.
Наведені мною ігри спрямовані на розв’язання завдання з
усіх напрямків мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку:
- формування навичок зв’язного мовлення;
- удосконалення граматичної будови мовлення;
- активізації словника;
- виховання звукової культури мовлення;
- навчання грамоти.
Організовуючи театралізовані ігри, дотримуюсь основних
вимог:
- змістовність і різноманітність тематики;
- щоденне застосування театралізованих ігор у
навчально-виховному процесі;
- активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення
ігор;
- співпраця дітей одне з одним та дорослими.
Така
цілеспрямована, чітко спланована робота за створеною системою не тільки в
процесі щоденного спілкування, але і в процесі спеціально організованого
навчання сприяє ефективному вирішенню одного з головних завдань дошкільної
освіти на сучасному етапі – набуття мовленнєвої компетенції дитиною, здатною
засвоїти інтегроване вміння адекватно й
доречно спілкуватись рідною мовою в різних життєвих ситуаціях, дотримуючись
загальної культури. Дитина:
у сприйманні театрального
видовища:
- розуміє зміст дійства вистави, театральний образ як
живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів,
музики, танцю, співу;
-
співпереживає героям сюжету, підказує, як їм поводитися у скрутних ситуаціях ;
-
оцінює свої вчинки та вчинки ровесників, порівнюючи з вчинками персонажів
вистави;
-
наслідує позитивних героїв вистави;
-
впізнає в силуетах і тінях характерні образи персонажів;
-
оцінює героїв (хитрий, жадібний, нерозумний, довірливий);
в ігровій
діяльності:
- відображає характерні особливості образу
театральних персонажів;
- своєчасно долучається до групової драматизації
фрагментів твору;
- ініціює організацію ігор у «театр»;
у сценічній діяльності:
- бере
активну участь у підготовці театралізованих ігор;
-
творчо перевтілюється в образи персонажів, розігрує сюжети, виразно та з
гумором виконує ролі;
-
вносить творчі фрагменти у гру за казкою;
-
виготовляє декорації, атрибути, костюми;
-
ініціює організацію ігор-драматизацій, театралізованих ігор, заохочує
однолітків до розігрування сюжетів літературних творів, казок;
у
процесі навчання дізнається та усвідомлює:
- про малі поетичні жанри українського
фольклору (потішки, забавлянки, віршики, пісні, заклички, мирилки, прислів’я,
приказки, загадки, колядки, щедрівки), запам’ятовує їх зміст, усвідомлює їх
призначення;
-
одержує основні відомості про театр (призначення – виступають актори, показують вистави; приміщення
– театральна зала,
гардероб, фойє, каса; обладнання –
крісла, лампи);
- про
різні види театру (іграшок, картинок, ляльок, фланелеграф), їх особливості;
-
усвідомлює жанрові особливості казки (повтор, персоніфікація, зачин, кінцівка)
та переносить у власну творчу діяльність.
Діти реалізують потребу у самовираженні, спілкуванні,
пізнанні себе через відтворення різних образів під час ігор – драматизацій:
«Лисичка і журавель» (за методикою Карла Орфа), «Пан Коцький», «Кривенька
качечка»; імпровізацій; інсценівок за художніми творами Василя Сухомлинського
(«Зайчик і місяць»); ігор за сюжетами літературних творів, розігрування
потішок, забавлянок, - де дитина і актор, і сценарист, і режисер; під час
самостійної театрально-ігрової діяльності, режисерських ігор та показу вистав:
«Солом’яний бичок», «Сперечались овочі»; інсценування п’єси «Що буває, коли
пісеньку образять».
Показники
успіхів і досягнень дитини:
- уміє складати сюжети на
наочній, словесній основі та самостійно;
-
розробляє сценарії за віршованим текстом та на основі комбінує сюжети;
-
самостійно розігрує зміст забавлянок та українських народних пісень;
-
використовує малі жанри фольклору в сюжетно-рольових іграх;
-
самостійно показує виставу театру іграшок, картонажного, тіньового за знайомими
сюжетам літературних творів;
-
влаштовує сюжетно-рольову гру «Театр»;
-
організовує самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації,
театралізовані ігри за сюжетами добре знайомих художніх творів;
- бере
участь в інсценуванні знайомих казок;
-
виготовляє разом з дорослими атрибути, костюми, декорації;
-
проявляє себе емоційним та естетично чутливим глядачем;
-
ідентифікує почуття і вчинки персонажів з власними діями;
-
виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ;
- запамۥятовує сюжетну
послідовність;
-
своєчасно включається в дію;
-
використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів
літературних жанрів.
Отже, система роботи над проблемою «Розвиток мовленнєвих
здібностей дітей засобами театралізованої діяльності», застосовані методи і
прийоми ефективно впливають на позитивну динаміку росту рівня мовленнєвої
компетенції дитини–дошкільника. Під час роботи з пальчиковими та артикуляційними вправами у дітей
розвивається фонематичний слух і мовне дихання. Діти регулюють мовлення та
гучність голосу залежно від ситуації, вміють практично використовувати мовні,
інтонаційні та немовні засоби виразності. Володіють збалансованим словниковим
запасом мовлення, елементарними
навичками корекції та самокорекції мовлення, формулами мовленнєвого етикету,
утворюють різні за складністю типи речень. Невимушено вступають в розмову із
співбесідником, підтримують та будують запропонований діалог відповідно до
теми, володіють навичками монологічного зв’язного мовлення, вільно спілкуються
залежно від ситуації.
Список
використаної літератури: 1.
Базовий компонент дошкільної освіти України: наук. кер. А.М. Богуш, дійсний
член НАПН України, проф., д-р пед. наук. ;
авт.. кол.: Богуш А.М., Бєлєнська Г.В., Богініч О.Л., Гавриш Н.В., Долина О.П.,
Ільченко Т.С., Коваленко О.В., Лисенко Г.М., Машовець М.А., Низковська О.В.,
Панасюк Т.В., Пироженко Т.О., Поніманська Т.І., Сідєльнікова О.Д., Шевчук А.С.,
Якименко Л.Ю. – К., 2012. – 26с.
2.
Дитина: Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер.
проекту О.В. Огнев’юк, К.І. Волинець; наук. кер. програмою: О.В. Проскура, Л.П.
Кочина, В.У. Кузьменко, Н.В. Кудикіна; авт. кол.: Г.В. Бєлєнька, Е.В. Бєлкіна,
О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко, С.А. Васильєва, М.С. Вашуленко [та
ін.] / Мін. осв. і наук., мол. та спорту України, Головн. упр. осв. і наук.
викон. орг. Київміськради (КМДА), Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. – 3-є вид.,
доопр. та доп. – К. : Київ. ун-т ім.. Б. Грінченка, 2012. – 492с.
3.
Аматьєва О.П. Театрально-ігрова
діяльність як засіб розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку / О.П.
Аматьєва, Л.М. Макарова. – К.: Освіта, 1994. - 146 с.
4.
Артемова Л.В. Театр і гра / Л.В. Артемова. – К., 2002. – 148 с.
5.
Богуш А.М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до семи років /
А.М. Богуш. – К.: ВД «Слово», 2004. – 376 с.
6.
Выготский Л.С. Собрание сочинений / Л.С. Выготский. – М.: Педагогика, 2003. –
293 с.
7.
Гавриш Н. Художнє слово і дитяче мовлення / Н. Гавриш. – Донецьк: ТОВ «Лебідь»,
2005. – 128 с.
8.
Эльконин Д. Б. Психология игры / Д.Б. Эльконин. – М.: Просвещение, 2004. – 398
с.
9.
Жуковська Р.Й. Читання книг в дитячому садку / Р.Й. Жуковська. - К., 1992. –
104 с.
10.
Запорожець О.В. Психологія сприйняття казки дитиною –дошкільником / О.В.
Запорожець. – К.: Рад. школа, 1986. –
326 с.
11.
Кошелева А.Д. Емоційний розвиток дошкільнят / А.Д. Кошелева. – К., 2003. –
176 с.
12.
Крутій К.Л. Розвиваємо у дитини мовлення, інтелект, здібності /
К.Л. Крутій. –
Запоріжжя: ТОВ «Ліпс» ЛТД, 1999. – 200 с.
13.
Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики / А.Н. Леонтьев. – М.: Просвещение,
2005. – 105 с.
14.
Рубінштейн С.Л. Вибрані філософсько-психологічні
праці / С.Л. Рубінштейн. – К.:
Освіта, 1997. – 127 с.
15.
Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори / С.Ф. Русова. - К.: Освіта, 1996. – 304с.
16.
Стрелкова Л.П. Роль гри-драматизації в
розвитку емоцій у дошкільників [Електронний ресурс] / Л.П. Стрелкова. – 2010. –
Режим доступу // http: // www.slovopedia.com/
|
