. Смольянінова С. Використання основ ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку - 4 Лютого 2014 - Науково-практична інтернет-конференція 4-8.01.2014 р. - Персональный сайт
Дошкільна освіта м. Кіровограда. Методист - Наталя Бабіч
Середа, 25.04.2018, 03:24
ГоловнаРеєстраціяВхід Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2014 » Лютий » 4 » Смольянінова С. Використання основ ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку
02:29
Смольянінова С. Використання основ ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку

 Використання основ ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку

Смольянінова Світлана Костянтинівна,

вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 61 «Гніздечко»

Стаття містить матеріал та рекомендації щодо ефективної роботи з розвитку асоціативно-образного мислення дітей, підвищення ефективності процесів модальності та її відтворення.

Адресований вихователям дошкільних закладів, педагогам навчальних закладів та батькам дошкільників.

Ключові слова: асоціація, мислення, ейдетика, друдли.

 Освітні програми в дошкіллі створюють простір для творчого використання педагогічних технологій, прояву творчості й гнучкості у підході до дитини. Для розвитку дитини важливо, щоб навколишнє середовище, в якому вона перебуває, було варіативним, не надто унормованим, давало дитині можливість почуватися відкривачем нових знань [1, с. 12].

Багаторічний досвід роботи з дошкільниками показав, що іноді діти не можуть повністю засвоїти ту чи іншу інформацію, швидко стомлюються, результативність занять не висока. Тому було поставлено перед собою мету: впроваджувати методи ейдетики в роботі з дітьми дошкільного віку, розвиваючи їх асоціативно-образне мислення, підвищувати ефективність процесів різної модальності та її відтворення. Саме відтворення отриманої інформації – це важливий аспект інтелектуальних можливостей дітей, що визначає результати їх вміння вчитися. К. Ушинський зазначав, що дитина мислить образами, звуками, фарбами. Чим більше різноманітних компонентів буде задіяно у процес запам’ятовування, тим глибшим, повнішим і ефективнішим буде його відтворення [1, с. 15].

Пріоритетним стало питання залучити до роботи всі аналізатори дитини: зоровий, слуховий, тактильний, нюховий, смаковий.

Раніше слово «ейдетика» було мало кому знайоме. Але окремі прийоми використовували і педагоги, і батьки. Ми пам’ятаємо вірші, в яких замість слів були «вмальовані» картинки або казки, які розповідали за малюнками.

У чому ж полягає секрет ейдетики? У тому, що наші діти краще сприймають, а отже запам’ятовують інформацію через світ образів. Вчені довели, що образне мислення закладене в дитині від природи. Ми вчимо дітей бачити певний образ на уявному екрані, чути притаманний йому звук, відчувати запах, відтворювати в пам’яті відчуття дотику.

Перші п’ять-сім років життя права півкуля мозку розвивається в малят сильніше, тому уява відіграє дуже важливу роль вжитті малюка.

Логічне мислення і тренування пам’яті зазвичай гарні, але для досягнення високих результатів потрібно скористатись ейдетикою. Метод ейдетики побудований на простому принципі: Уява + позитивні емоції = максимально засвоєна інформація.

Використовуючи невичерпну дитячу уяву, ми можемо допомогти дітям  швидко і надовго засвоювати знання. Дана методика дозволяє розвивати асоціативно-образну пам’ять дітей, мову, спостережливість, скоротити час навчання. Результативність таких занять-тренінгів досить висока. Проводяться вони у формі гри, тому дітям цікаво, вони не стомлюються і швидко засвоюють потрібну інформацію. Отримана інформація надовго залишатиметься в пам’яті і буде легко знайдена в потрібний момент.

Особливого обладнання такі заняття не потребують. Основний матеріал – невичерпна уява дитини.

Ейдотехніка допомагає вирішити такі основні навчальні та виховні завдання: розширює творчі можливості дитини завдяки гармонійної роботи лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкуль головного мозку; формує вміння дітей ефективно і самостійно вчитися; підвищує самооцінку дитини завдяки  результативності у навчанні, створюючи психологічний комфорт; організовує увагу та допомагає сформувати навички до усвідомленої уяви [2, с. 22].

Методики ейдетики різноманітні: запам’ятовування слів, текстів, віршів, формул, іншої інформації (впорядкованої та розрізненої). Завдяки застосуванню цих методик розвиваються: вміння повно і легко в ігровій формі сприймати і відтворювати інформацію; сенсорні канали сприйняття інформації, сприймання кольорів, форм; довільна, усвідомлена, просторова, відтворююча та творча уява; образна, емоційна, рухова пам’яті; вербальне та невербальне мислення, мовлення.

Використовуючи методи  ейдетики, створюється психологічна ситуація успіху, покращується нейродинаміка мозку дітей, відбувається корекція дефектів центральної нервової системи та поведінки дітей. Методика «ейдосу» є системою спеціально розроблених завдань, вправ, термінів, розвиваючих ігор, що подаються в певній послідовності. За допомогою методів ейдетики можна навчати дітей запам’ятовувати казки, оповідання, вірші, назви картин та їх авторів, ряд цифр і слів тощо [3].

Система методик розвитку асоціативного мислення. Асоціація – в перекладі означає зв’язок. Коли ми чуємо слово, звук, бачимо колір, відчуваємо щось на дотик, смак, то в нашій уяві виникає зв’язок (цих слів, звуків, дотиків) з іншими, які зустрічалися в нашому житті. Зазвичай, ці слова знаходяться в довготривалій активній пам’яті. Тому зв’язок з цими словами забезпечує кращий спосіб зберігання та відтворювання інформації [3, с. 6].

В кожної дитини можуть виникати свої оригінальні асоціації, пов’язані з власним емоційним досвідом, який найбільш сильно закарбувався в свідомості. Роботу з дітьми в цьому напрямку прийнято будувати на основі: вільних асоціацій, пов’язаних з предметними образами; колірних асоціацій; асоціацій пов’язаних з геометричними формами; тактильних асоціацій; предметних асоціацій; асоціацій, викликаних друдлами; звукових асоціацій; смакових асоціацій; нюхових асоціацій.

Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?». Ніколи не запитуйте в дошкільнят: «Які асоціації у вас виникли?», бо діти цього не розуміють. Необхідно заохочувати і вчити дітей самостійно пояснювати найнезвичайніші поєднання предметів.   Наприклад: дитина взяла книжку і подумала про ковзани, тому що її обкладинка така сама гладенька, як і лід на ковзанці. Або: дитина побачила кішку і подумала про синій колір, бо згадала, як її кішка спить на синьому дивані. Найголовніше в цьому виді роботи – не встановлювати ніяких правил, а лише вчити дитину пояснювати зв’язок двох предметів.

Вільні асоціації. Вільні асоціації пов’язані з предметними образами. З самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять з цього напрямку не можна використовувати ніяких предметних зображень. Та в маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Якщо починати працювати з дітьми молодшої групи, то наприкінці середньої групи зорові підказки вже не знадобляться.

А починати треба так: - В мене є курча. Про що ви подумали?

Відповіді можуть бути найрізноманітнішими і непередбачуваними:

- Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як курчатко, а, може, курчатко любить грітися на сонечку.

На цьому етапі занять головне, щоб діти вміли обґрунтовувати свій асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність дітей, робить їх сміливішими та впевненішими у висловлюваннях, формує вміння відстоювати свою думку.

Тактильні асоціації.

Скажи мені – і я забуду,

Покажи мені – і я запам’ятаю,

Дай доторкнутися – і я зрозумію.

(Китайська народна мудрість)

Саме такий підхід в роботі з дошкільниками став підґрунтям такого виду асоціативного мислення, як тактильні асоціації. Тут криються  психологічні особливості малюків, які пізнаючи світ, тільки того і прагнуть щоб подивитися, понюхати, обмацати і  перевірити на міцність, а то й «спробувати на зуб». Не випадково дітей цього віку називають дослідниками, «чомучками», адже світ такий великий, а в ньому стільки різного… І про все потрібно дізнатися. Допоможе в цьому організація роботи з тактильними картками. Вони розвивають саме тактильну пам’ять, формують асоціативне мислення, допомагають дітям розширити знання про предмети. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які запропонував московський професор, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути найрізноманітніший: хутро, наждачний папір, фланель, фольга, палички, оксамит, ґудзики, гречка, шматочки дроту та інше.

Основний принцип роботи з картками: «Про що ти подумав, торкнувшись цієї картки». А щоб діти не звертали уваги на колір фактури картки, запропонувати їм одягти «сліпі» окуляри. Головне, щоб сама ідея залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. А ще розвинути дрібну моторику пальців.. Адже, як зазначав В.О. Сухомлинський: «Джерело здібностей і обдарувань знаходиться на кінчиках пальців. Від пальців ідуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки» [5, с. 269].

Предметні асоціації. Цей вид асоціацій передбачає встановлення зв’язків предметів або між собою, або за  їхніми ознаками. Для виконання цього прийому необхідно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монету, шишку, каштан, камінець, ґудзик тощо. Зорові орієнтири, зокрема предметні зображення, не потрібні.

Починати роботу можна вже з другої молодшої групи. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: «Про що ви подумали?». Спочатку необхідно допомогти дитині пояснити її асоціативний вибір, потім вчити малюка робити це самостійно. Починаючи із старшої групи потрібно визначати особливості предмета. Наприклад: вихователь бере нитку і говорить: «Довге і гнучке. Про що ви подумали?» Можливі такі відповіді: змія, черв’як, намисто, стрічка тощо. Або тримати монету і сказати: «Кругле і металеве. Про що ви подумали?» Відповіді: колеса трамвая, люк, сережки тощо. До шматочка аркуша паперу діти можуть дібрати такі предметні асоціації: книга, альбом, зошит, серветка тощо.

Поради з досвіду: 1) Завжди намагатися зрозуміти асоціативний вибір дитини. 2) На перших етапах роботи допомагати малюкам обґрунтовувати свою думку.

Асоціації за друдлами. Друдл – це загадка, головоломка, малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Простота та невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для породження потоків асоціативних образів, пов’язаних з будь-якою сферою навколишньої реальності. Винайшов дудли Роджер Прайс. Його книги в 1950-х роках були надзвичайно популярні [3, с. 8].

Виділяють три можливих напрямки використання друдлів: для приємного проведення часу, під час розгадування кросвордів або інших головоломок; у тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини; для свідомого розвитку творчих здібностей та гнучкості мислення. Використання друдлів в роботі з дошкільниками сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до вирішення різноманітних завдань.

Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, це спонукає її до мовленнєвої активності. Крім того використання такого виду завдань допомагає у формуванні математичного мислення. Як бачите, переваг багато, тож сміливо використовуйте друдли на заняттях мовленнєвого та логіко-математичного характеру, для розвитку мовного мислення.

В ейдетичному напрямку можна проводити роботу за графічними абстракціями або ж за мнемотехнічними таблицями, які розробив Ігор Матюгін. Доцільно використовувати друдли для асоціативного, дивергентного та творчого мислення. Всі ці три види мислення у чомусь збігаються, доповнюють один одного, а різниця полягає лише в вираженні питання, від якого залежить відповідь: «Про що ви подумали?» – для розвитку асоціативного мислення; «Що це?» – для розвитку дивергентного мислення; «На що це схоже?» – для розвитку творчого мислення [3, с. 9].

Використовувати друдли в роботі з дітьми можна вже з кінця молодшої групи. На початкових етапах роботи варто застосовувати предметні зображення, в яких можна побачити фрагмент запропонованого друдла. Наприклад: показати друдл і запитати: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» Так, півколо схоже на спинку мишки, вушко ведмедика тощо. Обов’язково необхідно звертати увагу дітей на деталі предмета, підкреслюючи їхню схожість із друдлом.

У роботі з дітьми середньої групи допоміжні предметні зображення вже не потрібні. Діти дуже полюбляють миттєві перетворення, коли в одному зображенні можна побачити десятки різноманітних ситуацій.

Продовжуючи роботу з дітьми старшої групи необхідно вчити дітей створювати асоціативні зв’язки не лише за графічною схожістю предмета та друдла, а й за більш віддаленими ознаками. Під час роботи з друдлами необхідно створювати змагально-ігровий настрій, застосовувати завдання ігрового характеру, відповідні правила, намагатися зрозуміти ідею відповіді кожної дитини, спонукати їх до своїх асоціацій. Показувати друдли необхідно під різними кутами, щоб діти побачили якомога більше ракурсів цього зображення [4].

В цьому виді роботи не має помилкових і єдино правильних відповідей – кожна обґрунтована думка має право на існування. Один і той самий друдл може символізувати що завгодно, до того ж не обов’язково відповідь має бути реалістичною. Головне, щоб заняття було цікавим, розважальним і, звичайно ж, пізнавальним.

Фонетичні асоціації. Сутність зазначеного прийому полягає у вдалому доборі спеціальних асоціацій, максимально співзвучних із певним звуком. Тобто образ зорового символу має відповідати спорідненій з ним фонетичній асоціації та звуковому знаку (фонемі). Наприклад, за своїм звучанням.

Свист повітря з насоса нагадує звук [с]:

Насос повітря видуває: С-С-С-,

Й синю кульку надимає.

Гудіння літака в небі – звук [л]:

Літак гуде, літає: Л-Л-Л-,

Й парашути випускає.

Рух потяга – звук [ч]:

Потяг пихкає, гуде: Ч-Ч-Ч-,

І вагончики везе:

Працюючи над звуком, дитина ніби «прив’язує» кожен із них до певного символу, утворюючи асоціативний зв’язок між двома об’єктами. Завдяки цьому й формується більш стійкий зоро-, слухо-, кінестетично- артикуляційний образ звука, основою якого є фонетична асоціація.

Англійський психолог У. Джеймс зазначав, що кожний елемент асоціації є своєрідним «гачком», на якому «висить» факт і за допомогою якого можна «зловити» його, коли він занурюється на «дно». Асоціативний символ і є таким «гачком» у логопедичній роботі з дітьми, особливо з тими, в кого спостерігаються знижений фонематичний слух, нестійка увага тощо [4, с. 4].

Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку широко застосовуються аудіозаписи різних звуків та шумів. Можна створити цілу колекцію звуків, розподіливши їх за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці.

Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним: поставити перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка  запропонувати обраний звук, після цього запитати: «Про що ви подумали , почувши цей звук?» Наприклад, зашарудіти звуковим мішечком з целофановим папірцем і запитати:

- Про що ви подумали, почувши цей звук?

Відповіді дітей:

- Я подумала про книжку, бо коли її гортаєш, шарудять сторінки.

- Я подумав про цибулю, бо коли її чистиш, лушпиння  шелестить.

- Я подумала про листочок, бо коли дме вітер, листочки шелестять на деревах.

Поради з досвіду: 1) Для дітей старшого віку цей вид роботи потрібно проводити без предметних зображень. 2) На початковому етапі роботи пропонувати лише свої варіанти асоціативних зв’язків з предметами, давати пояснення. 3) Не заохочувати дітей спробувати вгадати, що знаходиться у  звуковому мішечку. 4) Необхідно ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покласти мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою тощо.

Смакові асоціації. Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові відчуття - смаки ми уявляємо і залежно від вікової категорії запропоновані смакові відчуття можна ускладнювати та розширювати. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості: гаряче і холодне.           Для дітей старшого віку можна використовувати комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий, кислий, солоний, гіркий, холодний, гарячий. За бажанням можна додати тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо.

Поради з досвіду: 1) До обраного смакового відчуття необхідно подати якомога більше продуктів і навпаки - до кожного продукту підібрати нові смакові відчуття. Наприклад, вишня кисла, а от вишневе варення солодке. Або: чай гарячий і солодкий, але буває кислий (з лимоном) і холодний тощо. 2) Дітям молодшого віку пропонувати варіанти, пов’язані з одним смаковим відчуттям: солодкий, кислий, солоний. 3) Дітям старшого віку пропонувати гру без додаткових предметних зображень: «В мене є щось солодке і холодне. Про які продукти чи страви ви подумали?».

Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з усіх названих. Тому залучаючи його до роботи, потрібно бути особливо обережним. Проводити цей вид роботи краще зі старшими вихованцями. Для роботи знадобляться предметні зображення та нюхові коробочки з різними ароматами. Питання знов звучатиме так само: «Про що ви подумали, відчувши цей запах?».

Запамятовування віршів та скоромовок. При заучуванні віршів, скоромовок, загадок варто використовувати різні методи. Деяким дітям краще запам’ятовувати вірші, сприймаючи їх на слух, іншим подобається уявляти себе головним персонажем вірша (тобто уявляти, фантазувати), третім - подобається малювати, іншим – легше закодувати вірш, залишивши початкові букви. Головне, щоб цей процес став творчим, цікавим і приносив задоволення та результат. I метод – за допомогою кінестетичної пам’яті, тобто пам’яті на  відчуття та рухи. Дітям, в яких розвинутий саме цей вид пам’яті, краще не тільки уявляти події, що відбуваються у віршику, а й самим відтворювати ці дії. II метод піктограм, тобто за допомогою малюнків замість слів. Читаючи текст вірша, ви одночасно показуєте листівки з піктограмами. Діти легко запам’ятовують і після двох-трьох повторів вже розповідають вірш, відтворюючи листівки в пам’яті В старшій і підготовчій групах необхідно вчити дітей самостійно перетворювати рядки вірша у малюнки, шифрувати казки, оповідання. Діти, дивлячись на свої малюнки, легко зчитують інформацію. Але не до кожного слова, речення можна одразу намалювати піктограми, цьому теж потрібно вчитися. І тому в нагоді стане робота з картками В.Я. Проппа малювання символів під час моделювання казкових сюжетів, робота з друдлами. Знання цього методу знадобляться дітям у школі. III метод – за допомогою листівок. Запам’ятовування кожного рядка вірша відбувається аналогічно вправі: «Вставляємо речення в листівку», тобто знаходити кожне слово рядка в листівці. IV метод – за допомогою уяви. Вивчаючи вірш за допомогою цього методу, потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, з точки зору діючої особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини як підказку. Згаданий метод краще використовувати для невеликих легко римованих віршів з яскравими образами.

Методика роботи з листівками. Значне місце в роботі з дошкільниками відводиться роботі з листівками. Набір листівок є одним з найкращих тренажерів для розвитку уяви, творчого мислення, пам’яті, мови дітей. Автором ідеї з цим тренажером став перший представник ейдетики на Україні Є.В. Антощук.

Набір листівок підбирається таким чином, щоб кожна наступна листівка не була подібна до попередньої (бажано ні за малюнком, ні за кольором).

Діти залюбки грають в гру «Слова у листівках» (задане слово потрібно з’єднати з листівкою. Пропонується набір з 25 листівок і більше).

Дидактична гра «Яке наше місто?». Діти за декілька хвилин запам’ятовують до 15 слів-означень. Цю гру можна використовувати на занятті з розвитку мовлення, коли дітей вчать описувати герб міста Кіровограда за його елементами.

Метод оживлення. В роботі з дошкільнятами доцільно  використовувати метод оживлення – надання уявному образу властивості живої істоти. Цей метод допомагає швидко запам’ятовувати букви, перетворивши їх на казкових героїв, цифри та геометричні фігури – на веселих чоловічків. Оживити можна будь-який предмет з навколишнього середовища, домалювавши йому очі, руки та ноги. Щоб навчити дітей швидко запам’ятовувати ряд цифр (а це можуть бути номера домашніх телефонів, мобільних, домашньої адреси), використовується метод оживлення і метод послідовних асоціацій –створення за допомогою уяви і образного мислення ланцюжка асоціацій. Діти придумують мультфільм

Опрацьовуючи тему «Космос», діти, вирушивши в космічну подорож разом з жабенятами (дидактична гра на розвиток уяви «Допоможемо жабенятам», мета якої знайти цифру, що заховалася на листочку і викласти відповідну кількість жабок, швидко запам’ятають послідовність розташування планет Сонячної системи, використавши методи оживлення, послідовних та фонетичних асоціацій.

Метод колажів. Колаж (від франц. «наклеювання») – аркуш картону, на якому наклеєні або намальовані від 7 до 50 малюнків. Малюнки повинні бути різноманітними, не повторюватися, різні за змістом та розмірами. В деяких колажах можна використати цифри, букви.

Мета цієї гри – запам’ятати якомога більше назв зображених предметів.

Дітям пропонують  вибрати головного героя і скласти казку про його пригоди. Незвичайні асоціації роблять образи яскравими, незабутніми і дитина легко відтворює в уяві ланцюжок слів.

Робота з текстами. Успіх у навчанні дитини у більшій мірі залежить від того, як вона не тільки вміє читати, а й переказувати прочитане. Текстова інформація буває різною, тому і методи опрацювання цих текстів повинні бути підібрані до кожного індивідуально. Для прикладу візьмемо казку «Колобок», де багато персонажів і виступають вони в певній послідовності: дід, баба, колобок, заєць, вовк, ведмідь, лисиця. Після прочитання казки необхідно повторити з дітьми цей ряд слів у прямій і зворотній послідовності (2-3 рази). Малюки в цей час ніби прокручують перед очима мультиплікаційну стрічку, яка міцно вкарбовується в пам’ять. Якщо попросити дитину переказати казку, то «бачення» образів випереджає мову, і дитині залишається тільки повторити знайомі слова.

Розвиток зорової пам’яті. Дітям старших, підготовчих груп дуже подобаються зорові диктанти, що розвивають наочно-образну пам’ять. Вони можуть придумати  мультфільм і потім легко на папері відтворити незвичний сюжет. Наприклад: пташка сіла на ялинку, заспівала пісеньку про зайчика, який зліпив сніговика, що став біля телевізора і дивився мультфільм про яблучко, яке мало трикутну форму і дружило з чарівною паличкою тощо. Вправи на розвиток зорової пам’яті.

Ейдетичні ігри на заняттях з математики: «Знайди невідомі цифри» (розшифрувати загадкові написи і викласти у вільну клітинку картку з відповідною цифрою); «На планеті цифр» (знайти контури знайомих цифр); «Сховай цифру в малюнок» (розвивати уяву дітей, здатність бачити в контурі цифри знайомі предмети; вчити уявляти предмети за їх схематичним зображенням); «Асоціації за кольором»; «В яку геометричну фігуру вписана кожна буква» (...)

Повний текст статті: /smoljaninova_61.doc
Переглядів: 6472 | Додав: Наталья | Рейтинг: 2.8/6
Всього коментарів: 8
8  
Дякую за змістовну іцнформацію. Дійсно, використання символів породжує творчий потенціал, збільшує зацікавлення, розвиває мотивацію, сприяє кращому запам'танню матеріалу.

7  
Дуже змістовна робота, відчувається великий професіоналізм педагога.
Бажаю Вам підтримувати свою професійну майстерність.

6  
Матеріал викладено доступно. Багато практичних порад з досвіду. Буду впроваджувати в роботу з дітьми моєї групи.

5  
Накопичений матеріал Світлани Костянтинівни допоможе молодим педагогам у роботі.

4  
мені цікаво,яка результативність після цих занять.Чи всі дійсно діти краще запам'ятовують

3  
очень нужно развивать детям память. Это очень пригодиться в школе . Большое спасибо автору за материал.

2  
Цікавий матеріал. Як легко навчити дитину запамятовувати та відтвороювати вивчений матеріал! Ця система роботи допоможе дітям і в майбутньому - в школі призапамятовуванні матеріалу, вивченню таблиці множення. Успіхів Вам у подальшій роботі.

1  
Дуже змістовна і цікава стаття. Особливої уваги заслуговують поради з досвіду педагога. Дякую.
Шановна Світлано, бажаю  Вам й надалі творчої наснаги.

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу

Пошук

Календар
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728

Архів записів

Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018 Конструктор сайтів - uCoz