|
Бєлоконь Надія,
вихователь ДНЗ № 43
«Горобинка», м. Кіровоград
В
статті розглядаються питання розвитку зв’язного мовлення дітей старшого
дошкільного віку в контексті інноваційного підходу. Розкриваються основні характерологічні особливості методики ТРВЗ.
Ключові слова: інноваційний
підхід, розвиток, зв’язне мовлення, теорія розв’язання винахідницьких завдань.
Базовий
компонент дошкільної освіти наголошує на важливості формування компетентної,
самосвідомої особистості, здатної вільно мислити, аналізувати, доводити і
відстоювати свою точку зору у будь-якій життєвій ситуації. Зміни, що
відбуваються в нашій державі, зумовлюють необхідність виховання покоління,
зорієнтованого на розв’язання складних інтелектуальних проблем.
Тому,
оптимізувати навчальний процес, підвищити його ефективність вже неможливо,
користуючись лише традиційними, а інколи (відверто кажучи) застарілими методами
та прийомами виховання і навчання дітей дошкільного віку.
Щоб
мовленнєва взаємодія дітей була ефективною, вихователь має створити умови для
мовленнєвої творчості та розвитку комунікативних навичок вихованців. Однією з
таких умов є інтерактивне навчання дошкільників – активне використання в
освітньому процесі інноваційних методів навчання. Інноваційні методи – це
способи цілеспрямованої міжсуб’єктивної взаємодії, що забезпечують оптимальні
умови розвитку дітей. Характерними особливостями цих методів є: оптимальна
активізація дітей; спільна діяльність вихователя та дітей в режимі
рівноправного спілкування; створення умов для переживання успіху кожним
учасником педагогічної взаємодії; обов’язкова рефлексія процесу навчання і
виховання – осмислення доцільності обраних завдань, форм роботи, способів діяльності,
причин невдач або досягнення цілей тощо.
Одним з
таких інтерактивних методів є методика ТРВЗ. Чому варто обрати ТРВЗ? Бо це ключ
до розвитку творчого мислення, метод формування системного й діалектичного
мислення, спосіб подолання навчальних проблем і навчання дитини самовираженню,
шлях до самовдосконалення вихователя [3, с. 87].
У роботі з
дошкільниками використовуються адаптовані методи. Є група ігор, які спрямовані
на пізнання ознак і функцій об’єктів і
навчання аналізу ситуацій («Мої друзі», «Що я вмію», «Знайди ціле за
частинами»), складання загадок про обраний об’єкт. Ще одна група методів формує
вміння перетворювати, змінювати об’єкт і ситуації: морфологічний аналіз, метод
фокальних об’єктів, синектики, прийоми типового фантазування, метод суперечностей [3, с. 87].
Метод суперечностей – один з
елементів діалектики (закон єдності й боротьби протилежностей), наявність двох
суперечливих якостей в одному об’єкті, коли наявність однієї властивості
виключає можливість інших. Суперечності
можуть бути технічними і фізичними. У побутовій ситуації вони
зустрічаються в дитини на кожному кроці: треба поїсти – будеш ситим, здоровим; не
треба їсти – розтовстієш, буде важко; битися погано – зробиш боляче; бийся – ти
захищаєш слабкого, скривдженого.
Працюючи за
цим методом, відкриваємо перед дітьми «таємницю подвійного» в усьому, у кожному явищі (події, факті,
речовині) - коли щось у ньому добре, а щось шкідливе; щось заважає, а щось
потрібне.
Ігри:
«Добре – погано», «Користь – шкода», «Навпаки» - це ігри на вміння бачити суперечності, «обидві сторони однієї
медалі». Наприклад гра «Добре – погано». Діти діляться на дві команди: одна –
«добре», інша - «погано», вони передають
іграшку (песика) як естафету один одному, називаючи позитивні й негативні
якості:
-
добре, що
песик пухнастий; але погано, що швидко збивається шерсть;
-
добре, що
він маленький; але погано, що неживий;
-
добре, що
легкий; але погано, що може згоріти;
-
добре, що
не магнітний; але погано, що не мій [1, с. 24].
Навчити
дітей формувати й розв’язувати суперечності
– означає навчити їх основам ТРВЗ.
Морфологічний аналіз – перебір
варіантів поєднання певних характеристик при створенні нових образів, ситуацій.
Метод фокальних об’єктів – надання
ознак випадково обраних об’єктів об’єктові, який прагнемо вдосконалити
(ознайомлюючи дітей з цим методом, треба добирати об’єкт з нетиповими ознаками
– веселий автомобіль, солодкий сон – та організовувати обговорення, де
з’ясовується, за яких умов це може бути). Метод відрізняється простотою й
величезними можливостями пошуку нових поглядів на знайомі речі або ситуації.
Беремо будь-який об’єкт, явище з метою його вдосконалення. Довільно обираємо
кілька інших об’єктів – до них підбираємо характеристики у вигляді прикметників
(властивостей). Потім переносимо ці властивості на наш об’єкт. Отримуємо нову
модель. Наприклад:
Дітям
пропонується придумати нову породу собаки, називаємо будь-які слова, до них
підберемо визначення:
Корова –
рогата, молочна, травоїдна;
Папуга –
крилатий, балакучий, різнобарвний;
Велосипед
– двоколісний, дзвінкий, металевий.
Потім
переносимо всі якості на «нову» породу – виходить якась неіснуюча тварина з
оригінальною назвою, наприклад, у нашому випадку – це «копевелобоксер»: він
рогатий і крилатий, двоколісний і пернатий, травоїдний і корисний.
Винаходи
можна малювати, ліпити, придумати, де живе, чим харчується, яку користь
приносить.
Емпатія (особиста аналогія) –
уявлення дитиною себе якимось конкретним образом і пере дачі почуттів,
переживань, настроїв цього образу. Відбувається це засобами вербальної і
невербальної виразності. Це уміння подивитися на себе очима оточуючих: «Вважай
себе частиною об’єкта, який вдосконалюють, і з’ясуй при цьому свої почуття,
відчуття» [2, с. 84].
Даємо
дітям завдання типу: Уяви собі…; Що почував ти сам, якби був вітром, снігом…; Ти
– кущик. Про що мрієш? Кого боїшся? Про що шепочуть твої листочки? Пройди, ніби
ти кам’яний, глиняний, з піску, дерева, води…; Зобрази об’єкт на мигах:
цуценяті страшно; воно пустотливе; не може розгризти кісточку; не хоче сидіти
на прив’язі…
Добрим
помічником у роботі можуть стати методи,
запропоновані Джанні Родарі, відомим італійським педагогом і письменником, для
роботи з казкою, адаптовані багатьма педагогами-новаторами до умов дитячого
садка.
Досвід
свідчить, що найбільш придатними та ефективними творчими вправами для дітей є
«Салат з казок», «Конструювання загадок», «Біном фантазії». Також можна
пересвідчитись в ефективності таких прийомів (як під час створення казок, так і
в пошуково-пізнавальній діяльності в повсякденні): збільшення–зменшення – дає змогу великому стати маленьким, але
спритним і непомітним, а маленькому та слабкому – великим і могутнім; зроби навпаки – змінює духовні
властивості,зовнішність,інші властивості на протилежні (універсальне евристичне
перетворення); прискорення–уповільнення;
діли–єднай – створення нового
об’єкта чи персонажа у результаті поєднання властивостей, елементів або части
того чи іншого об’єкта; салат із казок
– створення нової казки на основі епізодів, обраних дітьми з різних казок; продовження казки – кожен придумує
продовження сюжетної лінії казки; внесення
змін до казки – введення у відому казку нового героя; казка про себе – є вершиною дитячого
фантазування.
Метод символічної синектики у роботі з дітьми. Знайомство із символами розпочинати потрібно з перших
днів навчального року. Спочатку дітей слід навчити позначати знаком, один або
кілька реальних образів, виділивши в них загальну ознаку, тобто найголовніше.
На
прогулянках під час спостережень за живими об’єктами, відгадуючи загадки,
проводячи бесіди і використовуючи певний життєвий досвід, діти визначають
головні ознаки предметів і позначають їх символами. Так складається певний
комплект символів. Кожен вихователь може скласти свою «абетку символів» - набір
умовних позначень, що буде зрозумілий йому і дітям, з якими він працює.
Ось
основні напрямки роботи з формування зв’язного мовлення дошкільнят, до яких
відносяться: порівняння предметів; описування
предметів; складання речень; заучування
віршів; складання казок.
Описування
предметів. Мета: вчити дітей складати
описові розповіді за картинками символами, збагатити словник словами, що
означають назви овочів, їх якості і властивості, учти добирати синоніми,
відгадувати загадки. Розвивати зв’язне мовлення .
Алгоритм
роботи (на прикладі теми «Помідор»)
1.
Відгадування загадок про овочі.
2.
Сюрпризний момент, де Незнайко приносить посилку.
3.
Розглядання дітьми опорних схем.
4. Опис
вихователем огірка, який міститься в посилці, за символами.
5.
Пропозиція вихователя описати помідор, використовуючи картинки-символи: а) колір; б) форма; в) розмір; г) смак; д) місце вирощування; е)
вживання в їжу.
6.Опис
овочів дітьми.
7.
Заучування загадки про овочі
Використання
схем при складанні описових розповідей допоможе дітям засвоїти порівняння
предметів не в загальній формі, чим подібні або чим відрізняються предмети, а
диференціювати, порівнювати предмети за формою, величиною тощо.
Такі
вправи сприяють розвитку зорового та слухового сприйняття, уваги до поняттєвого
аспекту мовлення і готують дітей до самостійного описування предметів,
активізують діяльність мислення дітей.
Складання
речень. Мета: вправляти дітей у
складанні речень за схемами, узгоджувати прикметники з іменниками вроді, числі
й відмінку. Розвивати зв’язне мовлення.
Алгоритм
роботи: 1. Розгляд ілюстрацій. 2. Бесіда за змістом. 3. Складання 2-3 речень за
ілюстрацією. 4. Пропозиція скласти речення за схемою. 5. Розгляд дітьми опорних
схем, пояснення незрозумілих символів. 6. Наведення вихователем зразка
складання речення. 7. Складання речень дітьми. 8. Дидактична гра «Виправ
помилку»
Складання
казок. Мета: учити колективно
складати нову казку за допомогою знаків-символів, розповідати складену в такий
спосіб оповідку, використовуючи речення різних граматичних конструкцій, виразну
інтонацію. Розвивати зв’язне мовлення дітей.
Алгоритм
роботи: 1. Створення емоційної атмосфери. 2. Пропозиція вихователя придумати
казку. 3. Висловлювання дітьми своїх думок. 4. Зразок початку казкової
розповіді, поданий вихователем. 5. Продовження казки дітьми. 6. Запис казки за
допомогою символів. 7. Розповідь казки за символами.
Якщо
виникають труднощі в придумуванні окремих умовних позначень змісту казки, їх
можна поступової замінити буквеними позначеннями.
Спочатку
проводиться індивідуальне заняття з дітьми, які потребують уточнення,
систематизації знань за окремими темами, а потім індивідуально-групове;
закінчується робота зі схемами-моделями на фронтальному занятті під час
узагальнення знань із лексико-граматичної теми.
Практика
засвідчує доцільність використання карток-символів під час розвитку зв’язного
мовлення, формування пізнавальної активності.
Схеми
доцільно використовувати і під час навчання дітей складання творчих розповідей.
Наприклад, дивлячись на схему діти складають приблизно таку розповідь:
«Настала
осінь. Небо вкрите важкими сірими хмарами. Часто йде дрібний дощ.
Дме
сильний вітер. З дерев опадає листячко. Птахи відлітають в теплі краї. Люди
вдягаються тепліше».
Навчаючи
дітей переказувати літературні твори, також можна використовувати опорні
зображення. Розвиток подій фіксуємо у малюнках чи за допомогою умовних
позначень. Спираючись на них, малюки легко відтворюють хід подій.
Цікавим
прийомом активізації мовлення дітей є коментоване
малювання. Його суть полягає у тому, що вихователь бере великий аркуш
паперу, фломастери і разом з дітьми починає фантазувати і малювати:
Був собі
на світі…. (Вихователь малює коло) Що це? (Діти називають: коло, колобок,
сонечко) Ні, це не сонечко і не колобок, і не коло. (Домальовує ще
одне, менше коло, дзьоб, гребінець) Хто це? Правильно, курчатко. Жило на світі
ось таке маленьке курчатко. Одного разу воно вирушило в подорож. Ішло, ішло
бачить… (Малює кілька вертикальних ліній) Що це? (Діти висловлюють припущення,
вихователь домальовує дерева). Першою виросла ялинка. Яка вона? Чи є у неї
листочки? На що схожі голочки? Яка ялинка взимку? Скільки ялинок в лісі? і т.
д. Діти складають описові розповіді, а вихователь малює за їх вказівками.
Діти
захоплюються цікавою колективною діяльністю, результати якої з’являються у них
на очах. Ця ситуація спонукає їх до висловлювань. Не напружуючись, і не
докладаючи великих зусиль, діти легко описують предмети, чи явища, виділяють їх
істотні ознаки, висловлюють свої думки, припущення.
Цікавих
сюжетів з різними героями можна вигадати безліч, разом з дітьми придумувати
зміст оповідок, розвивати фантазію, уяву, спонукаючи їх до мовленнєвої діяльності.
Це можуть бути різноманітні сюжети: Пригоди маленького павучка; Зайчик та його
друзі; Мандрівка веселого ведмежатка; Зачарований ліс і т. д.
Коментоване
малювання має дуже велике значення для становлення особистості дошкільників.
Метод розв’язання проблем або «дерево рішень» теж використовується у розвитку мовлення дошкільнят і
містить декілька етапів. Спочатку потрібно обрати проблему, яка не має
однозначного розв’язання (епізоди з казок, ситуації з життя), наприклад: «Що
потрібно квіточці для щастя?»
Потім
розглядаємо схему – «дерево рішень», у якій стовбур «дерева» - позначає
проблему, крона – шляхи її подолання, а листочки – її рішення. Пропонуємо дітям розбитись на підгрупи і
спілкуючись між собою, знайти рішення
даної проблеми намалювати його на аркуші паперу і прокоментувати Діти,
досягнувши взаємної домовленості шляхом обговорення, знаходять своє рішення:
метелика, бджілку, сонечко, дощик тощо. Потім кожна група розміщує свій малюнок
на дереві рішень і презентує його.
Потрібно
вчити дітей вислуховувати кожного, хто хоче висловитись. Вихователь оцінює
дітей лише позитивно, при оцінюванні, бажано, не називати слово «правильно», а
казати: «цікаво», «добре», «чудово», «оригінально», що стимулює дітей до
подальших висловлювань.
Метод «мікрофон» – це також
різновид групового обговорення певної проблеми, що дає можливість кожній дитині
висловитись. Можна використовувати метод «мікрофон» у дидактичних іграх
«Закінчи речення»,
«Ланцюжок»,
«Коло компліментів» тощо. Зміст
методу: діти разом з вихователем утворюють коло та, передаючи одне одному
іграшковий чи уявний мікрофон, висловлюють свої думки на задану тему –
запропоновані до розгляду питання чи проблеми. Наприклад: «Як краще
подорожувати?»
При
використанні цього методу слід дотримуватися певних правил: говорити лише тоді,
коли отримуєш мікрофон; говорити швидко і стисло; не оцінювати висловлювання
товаришів.
Для того
щоб розкрити потенційні можливості кожної дитини використовується метод опорного моделювання. Опорне
моделювання – досить поширений прийом навчання. Моделі допомагають не тільки
наочно уявити об’єкт а й модифікувати його
(видозмінити). Експериментувати з ним.
Моделювання
– це вища форма узагальнення і метод розвиваючого навчання. Систем моделювання
під час навчання дітей мовлення та мови описано велика кількість.
Зупинимось на моделюванні казкових
сюжетів.
Етапи навчання дітей моделювання казок.
Перший
етап – ознайомчий. Починаємо роботу зі складання казки за предметно-схематичною
моделлю. Як правило, предмет або малюнок
може стати вихідною позицією щодо складання казки.
Другий
етап – комунікативно-діяльнісний. Цей етап складніший, тому що дітям
пропонуються схеми, які не нагадують жодної із казок, які діти знають. Так, три
однакові кола можуть нагадувати казку «Троє поросят», сім різних за розміром
трикутників – « Ріпка», три однакових за кольором, але різних за величиною кола
– нагадають казку « Три ведмеді».
Третій
етап – моделюючий. Підводимо дитину до розуміння того, що не тільки знайомих
казкових персонажів можна схематично представити у вигляді геометричних фігур,
схем, моделей, але й можна скласти зовсім нову казку – з новим сюжетом,
персонажами тощо[3, 109].
Розповідаючи
казку, вихователь може супроводжувати її умовними малюнками-символами. Казку
«Теремок» можна ілюструвати буквами-звірками. Також можуть бути використанні
кольорові геометричні фігури, які позначають той чи інший персонаж, або інші
символи.
Для
розвитку мовлення та уяви дітей широко використовуються дидактичні ігри,
зокрема рекомендовані білоруським педагогом Анатолієм Гіном.
Так – ні. Ведучий задумує предмет, а діти, ставлячи питання так,
щоб на них можна було відповідати лише «так» або «ні», мають відгадати, що це
за предмет.
Наприклад,
задумано кубик, який лежить на підлозі. Запитання дітей можуть бути такими: Цей
предмет великий? Ні. Він котиться? Ні. Він гумовий? Ні. Він пластмасовий? Так. Ним
граються? Так. Його використовують для побудови замку? Так.
Мозковий
штурм. Педагог ставить перед
дітьми певну проблему, і вони її розв’язують, пропонуючи нові ідеї або
розвиваючи запропоновані. Наприклад, можна запропонувати знайти відповідь на
запитання про те, як мишкам дістати сир, що лежить біля кота; як допомогти
Колобкові врятуватися від Лисички тощо.
Отже, використання
інноваційних технологій допомагає не лише збагатити словниковий запас
дошкільнят, але й сприяє розвитку пізнавальної активності та образного
мислення, сприяє формуванню мовленнєвої компетентності дитини, допомагає дітям
подолати сором’язливість та невпевненість. Вони навчаються відстоювати власну
точку зору, самостійно приймати рішення. А це, погодьтеся, надзвичайно важлива
й корисна діяльність для подальшої діяльності дитини у будь-якій сфері життя.
Список використаної літератури 1. Волкова
Ю.С. Роздавальний матеріал. Оповідання за малюнками / Волкова Ю.С. – Х.:
«Ранок», 2008. – С. 24.
2. Яценко
А.В. Джерельце творчості. ТРВЗ / А.В. Яценко. – Х.: «Ранок», 2011. – С. 84.
3. Корзун А.В. Веселая дидактика: элементы ТРИЗ и
РТВ в работе с дошкольниками
/ А.В. Корзун. – Мн.: Университетское, 2000. – С. 87-118.
| 
