Бондаренко Ірина Юріївна,
вихователь
дошкільного навчального закладу (ясла-садок)
№ 14 «Калинка»
У
статті розглядаються інноваційні технології як методика розвитку творчих здібностей
дітей дошкільного віку.
Ключові слова: творчість, творчі здібності, інноваційні технології, дошкільний вік.
Основним завдання освітніх технології для педагогів став
розвиток здатності до фантазії, креативності, нестандартності мислення. Метою
стало виховання творчої особистості, підготовленої до прийняття рішень у
нестандартних ситуаціях, розкриття творчого потенціалу дитини в процесі
навчання та соціалізації. Педагоги допомагають своїм вихованцям зрозуміти
проблеми, підводять їх до розуміння суті завдань, максимально конкретизують
завдання, звужують його до рамок звичайного протиріччя, тоді рішення буде
знайдене набагато швидше.
Кінцевим результатом роботи є:
- дошкільник
має явлення про роль пізнавальної активності у власному розвитку, цікавиться
особливостями свого сприймання, пам’яті, уяви, уваги, мислення;
- здійснює
елементарні розумові процеси (аналізує, порівнює, синтезує, узагальнює).
Володіє початковими формами дослідництва, експериментування, винахідництва,
формулює запитальні речення, робить спроби самостійно дошукатися відповідей;
-
вміє
вивчати навколишній світ, радіє відкриттям;
-
застосовує
набутий творчий досвід в іграх, повсякденному житті і на святах;
-
виявляє
сприйнятливість, допитливість, уважність, спостережливість, відрізняє головне
від другорядного, володіє елементарними формами критичного мислення, творчої
уяви, пам’яті;
- може
скласти елементарну прогностичну оцінку майбутнього результату, обґрунтувати
її. Підтримує загальну для всіх мету діяльності; узгоджує власні задуми, дії зі
спільною метою та бажаннями партнерів; обмінюється з ними інформацію;
розподіляє та координує дії учасників;
-
вміє
самостійно поставити перед собою близьку мету, спланувати дії;
- вміє
розв’язувати і проявляти гнучкість у розв’язуванні проблемних і конфліктних
ситуацій;
- вміє
виявляти ініціативу, естетичне ставлення, власну пошукову зацікавленість під
час образотворення. Прагне привернути увагу до результатів власної
образотворчої діяльності самобутністю, оригінальністю, неповторністю;
- вміє
захищати власну думку; в разі потреби звертається по допомогу до товариша та
пропонує йому свою;
-
справляється
з власними емоціями, спокійно діє.
Впровадження в практику роботи інноваційних технологій
навчання:
1. Включення в план розвитку закладу на 5 років
методичних заходів щодо підвищення професійної майстерності педагогів за
інноваційними технологіями.
2. Надання педагогам, що працюють за даними технологіями,
конкретних рекомендацій щодо реалізації принципів навчання.
3. Розробка та впровадження діагностування вихованців з
метою виявлення рівня прояву творчості, надання рекомендацій практичним
психологом.
4. Адаптування технології до молодшого дошкільного віку
(впровадження адаптованих елементів, виховання самостійності).
5. Створення банку даних (методичні розробки занять,
ігор, розваг, посібників тощо).
6. Забезпечення змінного наочно-інформаційного матеріалу для батьків за цими технологіями
[1].
Підвищення якості навчально-виховного процесу шляхом
упровадження інноваційних технологій на засадах компетентнісного підходу до
навчання та виховання дітей передбачає реалізацію гуманно-особистісного підходу
до дитини; використання в навчально-виховному процесі інноваційних технологій,
ефективного педагогічного досвіду; створення комфортних умов для забезпечення
фізичного, психічного та духовного здоров’я дітей [1].
Пісочна терапія та сольова анімація. На сьогодні дуже популярним став метод sandplay, що з
англійської дослівно означає «пісочна гра». Завдяки цьому методу діти вчаться
будувати з піску і невеличких фігурок свій індивідуальний і неповторний світ у
мініатюрі. Граючись, вони відтворюють на піску те, що спонтанно виникає в їх
свідомості.
Ігри з піском є ефективним засобом всебічного розвитку
дітей у цілому і творчих здібностей зокрема, вони надали дітям змогу відчути
себе впевненими і вмілими. Діти створюють щось нове, не бояться ламати
стереотипи, змінювали його. У пісочниці педагоги створювали оптимальні умови
для розвитку творчого потенціалу дитини, активізували просторову уяву, образно
– логічне мислення, тренували дрібну моторику рук. В процесі колективних ігор,
діти усвідомлювали морально – етичні норми, формували гармонійний образ світу.
Практика роботи засвдчує, що ігри з піском позитивно
вплинули на емоційне благополуччя дітей. А з огляду на те, що це найулюбленіші
ігри дітей, ми, дорослі, максимально використовуємо їх з розвивальною,
навчальною та корекційною метою.
Методика розвитку творчих здібностей на заняттях з
малювання. Пізнання
себе і навколишнього світу відбувається через почуття. Тому так важливо навчити
малюка бачити, чути, відчувати, розуміти цей світ, сприймати його як диво.
На думку педагога
Л.М. Шульги (м. Запоріжжя), малювання - благодатна діяльність для виховання
почуттів. Передусім тому, що майже всі діти люблять малювати. А ще тому, що це
продуктивна діяльність, яка дає дитині змогу відтворити на аркуші паперу світ
своїх почуттів і думок. Ось чому головним завданням організації зображувальної
діяльності Л.М.
Шульга вважає виховання естетичних почуттів, розвиток творчих здібностей, а допоміжним
- навчання технічних прийомів [4, с. 23].
Л.М. Шульга пропонує близькі за метою і змістом заняття
об’єднувати в єдиний цикл. Зазвичай він складається з 3-4 занять. Його завдання
- занурення в певну тему. Перше заняття - ознайомлення. Воно несе велике
емоційне і інформаційне навантаження. Тема має здивувати, зацікавити й захопити
малят. На другому і третьому заняттях діти здобувають певний досвід з теми й
оволодівають прийомами і технікою малювання. Це вже навчальні заняття. Навчання
носить м’який, ознайомлюючий характер. Діти дізнаються про різні техніки і
прийоми малювання, самостійно обирають прийоми для здійснення свого задуму.
Останнє заняття циклу - творче. Воно дає змогу осягнути всю тему і пропустити
її крізь себе, виразити своє ставлення, свої почуття в малюнку.
Необхідною умовою успіху є творча атмосфера на занятті з
малювання. Саме тому бесіди під час занять відбуваються у вільній формі.
Висловлюються всі, хто бажає. Традиція «піднятої руки» відійшла в минуле.
Дошкільнята повинні впевнитись, що «неправильних» фантазій не буває, дорослий
повинен зрозуміти і прийняти кожну знахідку дитини, кожне її відкриття.
Які ж методи і прийоми на думку Л.М. Шульги, сприяють
розвитку дитячої творчості, активізують уяву дошкільнят?
Прийом «занурення в картину». Якщо необхідно навчити
дітей малювати пейзаж, попередньо розглядаємо картини відомих художників. Дітям
пропонується уявити себе на тому місці, яке зображене, вдихнути аромат трав,
квітів або осіннього листя; підставити долоні і відчути палючо-жарке сонце,
холодний вітерець, послухати спів пташок, пісню вітру. Все це супроводжується
поетичним словом, слуханням музики. Діти вдивляються в картину, починають
розуміти мову фарб. І фарби відкривають їм секрети природи. Так, виявляється,
жовті фарби сніговому килиму подарувало саме сонце. Його промені розмовляють з
сніжинками. І в цій розмові сонце віддає свою теплу жовтизну снігу, а той свої
холодні білі барви дарує сонцю. При такому сприйманні дитина пізнає не тільки
зміст твору живопису, а й таємниці навколишнього світу. Так барви «озвучують»
картину, створюючи настрій і викликаючи почуття. А музика, навпаки, може
малювати в уяві дитини кольорові образи. Прослуховування музичного твору
викликає у дітей яскраві почуття, відкриває їм таємниці взаємодії звуків і барв
[2, с. 14].
Фарби, пензлі, папір, олівці для дошкільнят не просто
засоби зображення. Вони - добрі друзі, які допомагають передати настрій, стан
душі маленького художника.
Щоб діти краще зрозуміли цих нових друзів, проводяться
заняття-знайомства. При першій зустрічі малят з пензлем ми розкриваємо таємницю
його життя. Розповідається, що колись це була тендітна гілочка дерева, яку
живили соки землі і промені сонця. А ніжний ворс подарувала пензлику весела
жвава білочка, а може, й інша лісова тварина з пухнастим хутром. Життя пензлика
продовжується, коли його бере художник. Пензель відчуває тепло рук людини, її
прагнення і бажає допомогти їй. Розкриваємо дитині азбуку взаємин: пензель
тонко реагує на те, в якій частині до нього торкаються пальці, на положення
руки, як нахиляють його до паперу.
Дитина обстежує пензель, торкається ворсом своєї щоки,
аби відчути його ніжність і м’якість, «малює» ним у повітрі, тримаючи спочатку
за металевий наконечник, а потім за середину. Дорослий пропонує простежити як
змінюється пензель при цих рухах, коли він стаз більш рухливим, чутливим. Після
такого знайомства пензель оживає для дитини. Тендітний пензлик не любить галасу
і крику. Коли малюк торкається ворсом щоки, він чує у відповідь: «Здрастуй, я
на тебе дуже чекав!». Після цих слів дитина не здатна зробити пензлику боляче [3, с. 45].
Перші зустрічі складають цілий цикл занять. Діти
дослухаються до аркуша паперу, влаштовують йому побачення з водою, пізнають
таємниці гуаші й акварелі, гостюють у королівстві олівців.
Цінність цих зустрічей не лише в тому, що в дитини
формується особливе поетичне ставлення до приладдя художника, яким вона буде
користуватися, а в тому, що вона починає небайдуже ставитися до всього, що її
оточує. Спокійне, добре, трохи казкове спілкування не залишить малюка байдужим,
допоможе йому чутливіше реагувати на зовнішній світ, сприймати його.
Пропонується також прийом «оживлення» речей, об’єктів,
які малюємо. Це значить, що герої малюнку «оживають», розмовляють, з ними
трапляються різні пригоди. Або ж героїв «оживляють» самі діти. Наприклад,
малюємо яблуко. Діти слухають музику, під неї висловлюють свої фантазії про те,
ким було яблуко у дитинстві, як росло і змінювалось, які друзі були у яблука,
хто зняв яблуко з гілки? Тобто, разом придумуємо казку, в якій герої
розповідають про себе, свої звички, друзів, бажання.
При малюванні
натюрмортів корисно викликати у дітей асоціації. Наприклад: груша - жовта,
м’яка, значить, солодка; яблуко жовто-зелене, тверде, блискуче - значить кисле.
При сприйнятті натури, звертається увага на її характерні
особливості. Наприклад, малюємо гарбуз. Жовті боки говорять про легку, веселу
вдачу, піднятий хвостик про піднесений, веселий настрій [3, с. 45].
Цікаві дітям заняття, де вони мають можливість виражати
свої почуття емоціями, мімікою, жестами, рухами. Необхідно дати дітям свободу,
нехай кожен уявить себе пташкою, сонцем, листочком, сніжинкою, розповість який
він. Тоді малюкам легше передати в малюнку все те, що схвилювало і вразило.
Також Л.М. Шульга великого значення надає роботі з
кольорами. Діти малюють барви літа, осені, зими, весни, барви дощу; вчаться
визначать зв’язок між настроєм, музикою і кольором. У дошкільнят розвивається
здатність виражати настрій спокійною інтонацією, словом, жестом, танком, фарбою
(«барви спокою»). Яка фарба не весела і не сумна? Не холодна і не тепла?
(зелена). Діти «перетворюються» на зелену фарбу і показують її настрій на
своєму обличчі.
Отже, важливо щоб дитяче сприйняття супроводжувалось
схвилюванням, здивуванням, радісною увагою, отримуючи при цьому естетичний смак
і сенсорний досвід. Список використаної літератури: 1.
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку
«Я у Світі» / АПН України / О.Л. Кононко (наук.ред.та упоряд.). – 2-ге вид., випр. – К.: Світич, 2008. – 430 с.
2.
Кокоткина О. Формирование личности ребенка в
процессе ознакомления с искусством // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 2. –
С. 14-16.
3.
Корзун А.В. Веселая дидактика: элементы ТРИЗ и
РТВ в работе с дошкольниками. – Мн.: Университетское, 2000. – С. 45. 4.
Огурцова С. Формування естетичної культури у
дошкільному дитинстві // Дитячий садок. – 2004. – №8. – С. 23-26.
5.
Яценко
А.В. Джерельце творчості. ТРВЗ / А.В. Яценко. – Х.: «Ранок», 2011. – С. 28.
|
