|
Фізичний розвиток дитини в дошкільному навчальному закладі та сім’ї
Бондаренко
Ольга Володимирівна,
інструктор
з фізичної культури
ДНЗ №2
«Буратіно» м. Світловодськ Кіровоградської області
У статті акцентується на значимості діяльності дошкільного
навчального закладу щодо впровадження системи фізкультурно-оздоровчих заходів,
спрямованих на підготовку фізично активної та всебічно розвиненої особистості; об’єднання
зусиль педагогів і сім’ї для охорони життя, збереження і зміцнення дитячого
здоров’я; підкреслюється важливість тісного взаємозв’язку сім’ї та дошкільного
навчального закладу; виокремлюються основні принципи їхньої взаємодії;
обґрунтовуються ефективні форми та методи їхньої співпраці.
Ключові слова: дошкільний навчальний заклад,
традиційні, нетрадиційні, інноваційні форми фізкультурно-оздоровчої роботи,
сім’я, взаємодія.
«Добре здоров’я,
відчуття повноти, невичерпності, фізичних сил – найважливіше джерело
життєрадісного світосприймання,
оптимізму,
готовності подолати будь-які труднощі».
В.О. Сухомлинський.
Високий рівень захворюваності, її
поширення та поява нових, складніших різновидів хвороб, - ось реальність
сьогодення. Тому не дивно, що найважливішим першочерговим завданням дошкільного
закладу є фізичне виховання підростаючого покоління, збереження психічного та
фізичного здоров’я дітей, своєчасне виявлення та надання кваліфікованої
допомоги тим, хто потребує корекції здоров’я. Зміцнення фізичного та психічного
здоров’я дошкільника шляхом впровадження в практику роботи оздоровчих та
здоров'язбережувальних технологій - один з пріоритетних напрямків роботи
дошкільного навчального закладу.
Реалізація напрямку здійснюється
через вирішення наступних завдань:
- охорона та зміцнення здоров'я дітей;
- формування життєво необхідних рухових умінь і навичок
дитини у відповідності з її індивідуальними особливостями;
- розвиток фізичних якостей;
- створення умов для реалізації потреби дітей у
руховій активності;
- виховання потреби у здоровому способі життя;
- забезпечення фізичного і психічного благополуччя.
Успішне вирішення поставлених
завдань можливе лише за умови комплексного використання всіх засобів фізичного
виховання: раціональний режим, харчування, загартовування (в повсякденному
житті; спеціальні заходи загартовування) і рух (ранкова гімнастика, розвиваючі
вправи, спортивні ігри, фізкультурні заняття). Щоб забезпечити виховання здорової дитини,
фізкультурно-оздоровча робота будується наступними шляхами:
- створення умов для фізичного розвитку та зниження
захворюваності дітей;
- підвищення педагогічної майстерності та ділової
кваліфікації вихователів;
- комплексне вирішення фізкультурно-оздоровчих
завдань у контакті з медичними працівниками;
- виховання здорової дитини спільними зусиллями
дошкільного навчального закладу і сім'ї [5, c. 11].
Для повноцінного фізичного
розвитку дітей, реалізації потреби в русі необхідно створити відповідні умови:
-
куточки фізичної культури, де
розташовуються різні посібники, в тому числі і виготовлені руками вихователів;
-
обладнаний фізкультурний зал для занять
з різноманітним фізкультурним обладнанням.
Все це підвищує інтерес малюків до фізкультури, збільшує
ефективність занять, дозволяє дітям вправлятися у всіх видах основних рухів в
приміщенні. Оздоровлення дошкільнят під час проведення різних форм освітньої
діяльності буде ефективним лише за умов, коли педагог добре опанує технології,
які включають рухові дії, що впливають на всі органи та системи організму
дітей, їхні аналізатори, що сприяють формуванню програмових рухових умінь і
навичок; створене здоров’язбережувальне середовище як на фізкультурних, так і
на інших видах пізнавально-розвивальної діяльності; дотримання
диференційованого підходу до використання тієї чи іншої оздоровчої процедури;
об’єднання дітей у медичні підгрупи; чітке дозування вправ та фізичного
навантаження на організм дитини.
Удосконаленню системи виховної,
освітньої, оздоровчої роботи в ДНЗ сприяє чітка, злагоджена робота керівництва,
інструктора з фізичної культури, медичної сестри старшої, медичної сестри
коригуючої гімнастики та масажу, вихователів, практичного психолога та
соціального педагога закладу, які впроваджують нові педагогічні технології,
інноваційні підходи, проводять спільно заняття для подальшого практичного
оволодіння навичками, підгрупові заняття, розучують ігри, драматизації й
хороводи разом з дітьми, готують сценарії розваг, добирають віршований
матеріал, що активізує малюків, стимулює творчий процес працівників та дітей.
Основна роль в організації
життєдіяльності дошкільнят, зокрема застосування у роботі інноваційних
технологій, покладається на вихователя і вимагає від нього професійної
компетентності та особистісної зрілості. Дорослий несе відповідальність за створення безпечних умов
для фізичного, психічного та соціального благополуччя дитини, а отже й
забезпечення здоров’язбережувального середовища, шляхом використання як
традиційних, так і інноваційних технологій.
Традиційними формами
фізкультурно-оздоровчої роботи, що є обов’язковими для впровадження в освітній
процес, є пізнавально-розвивальна діяльність з фізичної культури, яка за
змістом та поставленими завданнями є різних видів (навчально-тренувальна,
сюжетна, ігрова, тематична, інтегрована або фізкультурно-пізнавальна,
діяльність з елементами ритмічної гімнастики, "у-шу", "хатха-йоги", "бебі-йоги",
контрольна тощо); фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика
після сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури); різні
форми організації рухової активності в повсякденні (фізичні вправи на
прогулянках, фізкультурні свята і розваги, піший перехід, рухливі ігри,
самостійна рухова діяльність, дні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного
виховання).
Поряд з традиційними формами
вагоме місце займають і нетрадиційні форми та технології, що включають в себе
різні методи загартування (босоходіння по піску та доріжці здоров’я, тривале
перебування на свіжому повітрі, умивання і обливання ніг (в літній період);
спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, аромотерапія,
піскотерапія, кольоротерапія, лікувальна коригуюча фізкультура, різні види
масажів тощо).
Серед інноваційних оздоровчих
технологій для дітей дошкільного віку доцільно відокремити: художню гімнастику,
пальчикову (вправи, ігри, картинки), дихальну і звукову гімнастику, імунну
гімнастику, психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоніми), гімнастику
пробудження, вправи на розслаблення м’язів, релаксацію під муз. супровід,
ігри-медитації, добірку ігрових етюдів, спрямованих на розвиток
емоційно-особистісної сфери психіки дитини.
Ці методи мають ряд переваг серед інших видів фізичної
активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для
занять і можуть проводитися з дітьми різного віку. Для забезпечення сприятливих
умов життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної
особистості, необхідні зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії
дитячого саду й родини.
Кожний дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дитину,
але й консультує батьків з питань виховання дітей. Педагог дошкільного закладу
- не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків по їхньому вихованню.
Питання роботи з батьками - це велике й важливе питання. Необхідно піклуватися
про рівень знань самих батьків, про допомогу їм у справі самоосвіти, озброєння
їх відомим педагогічним мінімумом, залучення їх до роботи дошкільного
закладу.
Дитячий садок є "організуючим центром" й впливає на домашнє
виховання, тому необхідно якнайкраще організувати взаємодію дошкільного
закладу й родини по
вихованню дітей [1,
c. 34-37].
Система роботи з підвищення
педагогічної культури батьків з основ здорового способу життя здійснюється
через колективні, індивідуальні та наочні форми роботи. Сюди входять бесіди,
консультації, відвідування сімей, запрошення батьків до дошкільного закладу,
індивідуальні пам'ятки, поради, бюлетені, папки-пересувки, альбоми-естафети,
батьківські збори, групові консультації, лекторії педагогічних знань, школи
молодих батьків, семінари-практикуми, батьківські конференції, фестивалі,
практичні рекомендації для батьків з питань здорового способу життя.
Щоб систематизувати даний
напрямок роботи, об'єднати форми діяльності в єдине ціле педагоги дошкільного закладу
повинні розпочинати роботу в самому педагогічному колективі. Адже роль педагога
має дуже велике значення у формуванні здорового способу життя дітей. Власний
приклад педагогів, інструктора з фізичної культури стимулює батьків до
активізації у вирішенні проблем валеологічного і фізичного виховання дітей [4, c. 7-9].
Практика свідчить, що одним із
головних шляхів підвищення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї є
використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування
здорового способу життя дошкільників. Серед них: функціонування консультативних
пунктів з проблеми валеологічного виховання, конференції батьків з обміну
досвідом щодо організації раціонального дозвілля дітей, рухового режиму,
оптимального харчування. Більшість
батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізичними вправами, а
отже і доцільність витрати часу на цей вид діяльності. Тому педагогічний колектив має постійно піклуватися про організацію
систематичної та планомірної просвітницької роботи з батьками.
Функції батьків в організації фізичного виховання дітей можна
згрупувати таким чином: -
створення
необхідних матеріально-технічних умов для занять вдома;
-
контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму
дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гімнастики і
домашніх завдань;
-
особиста участь у змаганнях сімейних
команд, днях здоров'я, спортивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх
святах, іграх, розвагах, прогулянках;
-
організація змагань та ігор на дитячих
майданчиках за місцем проживання і в дитячому закладі;
-
виконання
обов'язків громадських тренерів і суддів.
Успішне розв'язання завдань
фізичного виховання дітей можливе лише за умови спільних, погоджених дій
дошкільного закладу і сім'ї (при цьому сім'я - це не тільки батько й мати, а й
дідусь і бабуся, брат і сестра). Кожна дитина відчуває природну потребу в
активному русі. І дуже
важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й
улюбленим режимним моментом малюка.
Зрозуміло, що фізкультура в
ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні
вправи дитина виконує з найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ
основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні
рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати. У фізичному
вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними
вправами – від простих (ранкова гімнастика) до складних (тренування в окремому
виді спорту). Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у
сім’ї:
- ранкова гімнастика;
- ранкова спеціалізована гімнастика;
- фізкультхвилинка;
- заняття із загальної фізичної підготовки;
- самостійні тренувальні заняття;
- участь у змаганнях;
- прогулянки (лижні, велосипедні, пішки);
- процедури для загартування;
- туризм;
- рухливі і спортивні ігри.
Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять
фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб
дитина поступово звикала до занять. Тривалість домашнього заняття можна бути
різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від
частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.
Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре,
якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання.
Батьки повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і
сильна. Збуджує інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вміння перед
іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у малюка розвинеться впевненість у своїх силах
та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи. Якщо у
дитини немає бажання займатись, необхідно батькам виявити причини негативного
ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови [2, c. 6-8].
Отже, залучення батьків та інших членів сім’ї
до освітньо-виховного процесу є необхідним, передусім для дітей. І не тільки
тому, що батьки більше дізнаються про своїх дітей. Важливою є та любов і вдячність дітей
до своїх рідних і близьких які, виявляються, так багато знають, вміють, можуть.
Співпраця сім’ї, дитячого садка можлива лише за умови їх певної духовної
єдності. Фундаментом цієї єдності є любов до дитини, сприймання її як вільної
особистості, розуміння проблем, становлення людської гідності, дорослішання і
творчого розвитку. Педагогічний колектив та колектив батьків мають бути єдиним
живим організмом, об’єднаним спільною метою, гуманними стосунками та високою
відповідальністю.
Використані джерела:
1. Алексєєнко Т. Про нові підходи до сімейного виховання / Т. Алексєєнко // Шлях освіти. – 1997. – № 2. – С. 34-37.
2. Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери
- однодумці? / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. – 2007. – № 1.– С. 6-8.
3. Комісарик М. Теорія та методика фізичного
виховання дітей дошкільного віку / М. Комісарик, Г. Чуйко // Підручник. – 2013.
– 484 с.
4. Кірієнко Т. Співпраця з родиною. Семінар для педагогів / Т. Кірієнко // Дошкільне виховання. – 2006. –№ 10. – С. 7-9.
5. Назаренко А. Сім’я і дошкільний
заклад / А. Назаренко //
Дошкільне виховання – 1995.
–№ 8. – С. 11.
6. Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар].
– Х.: Ранок, 2008. – 176 с.
7. Сухарева Л. С. Піклуємось разом.
Робота з батьками дошкільників / Сухарева Л.С. – Х.: Основа: Тріада, 2008. – 128 с.
|
