Інноваційні
моделі побудови компетентісно зорієнтованого освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі
Коденець Олена,
вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок)
№ 54 «Чебурашка»
В статті
розглядається проблема компетентісно зорієнтованого процесу в системі
дошкільної освіти, подається класифікація ключових компетентностей дітей
дошкільного віку, теоретичні підходи до управління інноваційних моделей дошкільного навчального закладу.
Ключові слова:
інновації, інноваційний розвиток, управління, управління розвитком,
компетентнсно зорієнтоване навчання, компетентістно зорієнтовний підхід,
ключові компетентності, інформаційна компетентність, технологічна
компетентність, соціально-комунікативна компетентність.
Abstract. The paper addresses
the problem of competence-oriented approach in pre-school education, served
classification key competencies of preschool children and been singled out
structural technological content, information and social-communicative
competence.
Key words: innovation, innovation development,
management, management of development, competence-oriented education
competentive-oriented approach, key competencies, information competence,
technological competence, social and communicative competence.
В усі часи існування людства гостро
стоїть питання розвитку та покращення якості освіти. Багато філософів,
педагогів шукали можливість створення такої моделі освітнього закладу який би
пропонував високу якість освіти. В наш час стрімкий розвиток суспільства, усіх
сфер діяльності людини не залишають осторонь і освітній простір. Розвиток та
реформування всіх ланок освіти стає невід’ємною частиною загального розвитку
суспільства. Пошук ефективних моделей сучасних дошкільних навчальних закладів
стає пріоритетним напрямом пошукової роботи дослідників.
Входження України в сучасну інформаційну
цивілізацію призвело до необхідності перетворення в нашому суспільстві, що
поставило на перший план проблеми розвитку освітньої системи, формування нової
освітньої парадигми, орієнтованої на особистість.
Тільки людина, що усвідомлює себе носієм
культурних цінностей, здатна адекватно вибирати цілі своєї діяльності, і
неухильно просуватися до їх здійснення. Це можливо тільки за умови модернізації
всіх ланок освіти, в тому числі й дошкільної освіти. Сучасне соціальне
замовлення суспільства на випускника освітньої установи стосується в першу
чергу нових універсальних здібностей особистості, а не вимог до конкретних
знань. Теоретичні знання, які довгий час були головною метою освітнього процесу
повинні стати засобом.
Модернізація системи дошкільної освіти
характеризується впровадженням інновацій в освітній процес. Інноваційний
розвиток пов’язують насамперед з освітньою системою дошкільного навчального
закладу. Через весь ряд нормативно-правових документів проходить питання
розвитку якості освіти. Враховуючи основні положення Національної доктрини
розвитку освіти, увага педагогів все більш фокусується на створенні моделі
дошкільного навчального закладу, як відкритої цілеспрямованої соціальної
системи, яка використовує в своїй діяльності загальні закономірності
менеджменту. Визнання необхідності свідомого управління змінами, передбачення,
регулювання, пристосування до змінних зовнішніх умов прискорює процес оновлення
методів та форм роботи дошкільного навчального закладу. Однак у практиці
дошкільних навчальних закладів часто виокремлюють окремі аспекти, акцентують
увагу на фрагментарному підході.
Найяскравішими прикладами впровадження
інновацій в практику роботи дошкільних закладів на сьогодні є використання
методик і технологій Марії Монтессорі, Рудольфа Штейнера (Вальдорфська
педагогіка); використання передового досвіду Василя Сухомлинського, Софії
Русової. Але чи є це насамперед інновацією? Це питання досить суперечливе з
огляду на дуже розрізнені погляди на сутність інновацій.
Виявлена нами низка протиріч між
суспільною потребою у розробленні практичних шляхів щодо управління
інноваційним розвитком дошкільних навчальних закладів, та недостатньою
розробленістю цієї проблеми в теорії, окреслює актуальність «управління
інноваційним розвитком дошкільного навчального закладу».
Ідея компетентісно зорієнтованої освіти
є відповіддю на соціальне замовлення. Компетентісний підхід в освіті орієнтує
дошкільний освітній заклад на формування у випускника ключових компетентностей,
що дозволять дитині успішно адаптуватися в умовах сучасної економіки [1].
Компететісний підхід відповідає
прийнятій в більшості розвинених країн загальної концепції освітнього
стандарту, що вказує на значущість даного підходу, але не на його винятковість
. Під компетентісним підходом ми розуміємо таку організацію освіти, де метою
виступає формування ключових компетентностей вихованців [2].
Компетентісно зорієнтований підхід в
освіті є на сьогоднішній день пріоритетним напрямком освітньої політики
України.
Класифікувати ключові компетентностей
дітей дошкільного віку можна наступним чином [3, c. 51]:
-
комунікативна компетенція;
-
інформаційна компетенція;
-
соціальна компетенція;
-
коґнітивна компетенція;
-
загальнокультурна компетенція
-
компетенція особистісного самовдосконалення.
Розглянемо зміст кожної ключової
компетентності дітей дошкільного віку, звертаючи увагу на те, що дидактичної
одиницею компетентності виступає «вміння». Також зазначимо, що компетенція є
результатом освіти, тобто, формується в ході всього навчально-виховного процесу
в різних видах дитячої діяльності, а не тільки на заняттях.
Комунікативна компетенція охоплює знання
необхідних мов, оволодіння способами передачі інформації, уміннями слухати й
розуміти іншого, це здатність до міжкультурної взаємодії; сукупність знань,
умінь і навичок в галузі вербальних і невербальних засобів для адекватного
сприйняття й відбиття дійсності в різних ситуаціях спілкування.
Інформаційна компетенція спрямована на
формування вмінь самостійно шукати, аналізувати й добирати необхідну
інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати й передавати її за
допомогою реальних об’єктів (телевізор, магнітофон, телефон, комп’ютер тощо).
Соціальна компетенція охоплює способи
взаємодії з людьми, що оточують, співробітництво в груповому спілкуванні,
навички роботи в групі, здатність брати на себе відповідальність, регулювати
конфлікти [7, с. 50].
Коґнітивна компетенція – це сукупність
компетенцій дитини в сфері самостійної пізнавальної діяльності, що охоплює
елементи логічної, аналітичної й іншої діяльності, співвіднесеної з реальними
пізнавальними об’єктами. Вона охоплює навички самостійної роботи з інформацією;
застосування отриманих знань для вирішення нових пізнавальних і практичних
завдань, знання й уміння самостійної постановки мети, організації планування,
аналізу, рефлексії, самооцінки пізнавальної діяльності. Дитина опановує креативними навичками
продуктивної діяльності: добуванням знань безпосередньо з реальності,
володінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами
рішення проблем. У межах цієї компетенції дитина опановує навичками рішення
проблеми, самостійного конструювання знань [6, с. 79].
Загальнокультурна
компетенція – це
поінформованість дитини в питаннях особливостей національної й загальнолюдської
культури (духовно-моральні основи життя людини й людства, культурологічні
основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій); дитина опановує
способи організації в побутовій та інших сферах.
Компетенція
особистісного самовдосконалення спрямована на самореалізацію дитини в діяльності й оволодіння способами
саморегуляції, саморозвитку, самопідтримки. Реальним об’єктом у сфері цієї
компетенції виступає сама дитина. Вона опановує способи діяльності у власних
інтересах, що виявляється в її безперервному самопізнанні, розвитку
особистісних якостей, культури мислення й поводження (турбота про власне
здоров’я й безпеку життєдіяльності, внутрішня екологічна культура тощо) [2].
Формування компетентностей передбачає
зміну технологій, форм, методів навчання дітей дошкільного віку. Головне
завдання педагога тепер полягає в оптимізації освітнього середовища, в центрі
якого стоїть діяльність дитини.
Особливе значення при організації роботи
з дітьми в умовах компетентнісного підходу має те, що діти можуть зробити вибір
- працювати одному в підгрупі, чи в партнерстві з іншими дітьми або дорослими;
самостійно обрати, хто з дорослих стане для них партнером (це може бути і
вихователь, і педагог-психолог, або інший фахівець дошкільного навчального
закладу, і батьки когось з дітей, присутні в групі в якості помічників). Право
самовизначення у співпраці як з дорослими, так і з дітьми, дає дитині
можливість набуття досвіду встановлення та розширення соціальних контактів з
різними людьми, досвіду досягнення домовленостей, розподілу повноважень у
сформованій підгрупі, управління діями інших людей, досвіду досягнення
загального результату.
Неможна оставити без уваги
психолого-педагогічні умови реалізації компетентнісно зорієнтованого навчання в
дошкільних закладах освіти, якими є:
- суб’єктно-орієнтована взаємодія дорослих
з дітьми, тобто забезпечення таких ситуацій, коли можливість вибору надається
кожній дитині, забезпечення опори на особистий досвід дитини при освоєнні ним
нових знань;
- орієнтованість педагогічної оцінки на
відносні показники дитячої успішності, тобто порівняння сьогоднішніх досягнень
дитини з її власними вчорашніми досягненнями, стимулювання самооцінки дитини;
- формування ігрової діяльності як
найважливішого чинника розвитку дитини;
- створення освітнього середовища, що
сприяє емоційно-ціннісному, соціально-особистісному, пізнавальному, естетичному
розвитку дитини і збереженню його індивідуальності;
- збалансованість репродуктивної і
продуктивної, тобто дослідницької, творчої діяльності, спільних і самостійних,
рухливих і статичних форм активності;
- залучення сім’ї.
На мій погляд, ефективність роботи з
формування компетенцій дітей дошкільного віку зросте, якщо сім’я і педагоги
працюватимуть у тісному контакті. Саме у нашому садочку № 54 вихователі тісно
співпрацюють з батьками. Ми залучаємо їх до співпраці, а саме:
Відкритість дошкільного закладу для
батьків та інших членів сім’ї дитини, співпраця керівників і фахівців дитячого
садка з сім’єю - шлях до успішного розвитку малюків. З метою реалізації
компетентнісного підходу в дошкільному закладі організовуються всеобучі для
батьків, батьківські збори у домашній обстановці, де ми вирішуємо разом різні
проблеми, дні відкритих дверей, відкритті заняття, родинні свята, індивідуальні
бесіди, консультації, спільні свята, виставки, конкурси, проводиться
анкетування батьків. Вихователі співпрацюють з батьками в рамках реалізації
групових проектів (виготовлення книжок - маляток, поробок, макетів,
валеологічних газет, плакатів). Важливо проінформувати родину, що існує
психолого-педагогічне консультування батьків. Батьки не завжди мають достатньо
повне і об’єктивне уявлення про проблеми дитини.
У контексті соціального і
психолого-педагогічного благополуччя дитини взаємодію дошкільного освітнього
закладу доцільно вибудовувати на основі глибокого знання принципів родинного
виховання дитини. Організація взаємодії дитячого садка і сім’ї припускає
диференційований підхід при організації роботи з батьками який передбачає
загально - педагогічні та специфічні умову. Такими є: взаємна довіра у
взаєминах між педагогом і батьками; дотримання такту, чуйності; облік
своєрідності умов життя кожної сім’ї, віку батьків, рівня підготовленості в
питаннях виховання; поєднання індивідуального підходу до кожної сім’ї з організацією
роботи з усіма батьками групи; взаємозв’язок різних форм роботи з батьками;
одночасний вплив на батьків і дітей; забезпечення в роботі з батьками певної
послідовності, системи.
У системі роботи з педагогами в області
формування ключових компетентностей дітей дошкільного віку неможливо без
розробки й обґрунтування низки педагогічних та організаційних умов, які
передбачають: добір ефективних форм, засобів, методів і технологій аналізу та
освоєння навчального матеріалу в аспекті компетентнісно зорієнтованої освіти;
включення педагогів у різноманітні форми активної та самостійної роботи з
навчальним матеріалом, у форми ділового особистісно зорієнтованого спілкування
з іншими педагогами, дітьми, що значною мірою сприяє розвитку у педагогів
творчої активності і самореалізації педагогічної діяльності в аспекті
формування ключових компетентностей дошкільників.
Організаційні умови служать засобом, що
забезпечує: застосування і реалізацію в навчанні варіативних форм і технологій
проведення практичних занять самих педагогів та практичної роботи з дітьми на
заняттях різного типу; оснащення навчальної роботи необхідними методичними і
теоретичними засобами в рамках компетентнісно зорієнтованої освіти.
Самоосвіта педагогів дошкільного
навчального закладу сприятиме впровадженню нових освітніх технологій, що
сприятиме в свою чергу, досягненню певного рівня якості дошкільної освіти.
Формування ключових компетентностей
вихованців є пріоритетним завданням дошкільної освіти на сучасному етапі.
Оволодіння дітьми ключовими компетентностями забезпечує дошкільникам орієнтацію
в різноманітті оточуючої дійсності, розуміння того, що світ безмежний, а також
подальше їх успішне навчання у школі.
Однак більшість таких розробок здійснена
на рівні середньої освіти і дуже мало вивчений даний феномен в межах дошкільної
освіти. Таким чином ми можемо відмітити, що питання інноваційного розвитку у
системі дошкільної освіти потребує більш детального вивчення, що зумовило вибір
теми нашого дослідження «управління інноваційним розвитком дошкільного
навчального закладу».
Розглядаючи дошкільний заклад як цілісну
систему ми погоджуємося з деякими науковцями, зокрема, Л. Денякіною та Л.
Поздняк, які вважають, що її оптимальна життєдіяльність можлива лише при вмінні
керівника планувати, організовувати, регулювати, контролювати та діагностувати
роботу колективу на науковій основі [2, с. 4]. Здійснюючи вибір шляхів оновлення
педагогічного процесу, сучасний керівник повинен розглядати якість освітнього
процесу багатогранно: з точки зору дітей (інтереси, задатки, рівень розвитку);
з точки зору батьків (ефективність освіти); з точки зору вихователя (результати
індивідуального розвитку, психічне та фізичне здоров’я дітей); з точки зору
керівника (ефективність діяльності кожного педагога, індивідуальний прогрес
кожного вихованця).
Практика показує, що педагоги дошкільних
навчальних закладів не завжди у повній мірі готові до інноваційної діяльності.
Процес відбору та проектування, визначення актуальних проблем, конструювання
педагогічних інновацій – це ті важливі моменти, які надзвичайно складно даються
практичним працівникам. Також важливими є моменти прогнозування очікуваного
результату під час реалізації змісту інноваційної дошкільної освіти. Сьогодні
велика кількість дошкільних навчальних закладів почали впроваджувати
інноваційні технології. Однак здебільшого інновації вибираються інтуїтивно, що
неодмінно тягне в подальшому великі проблеми та суперечності. Найчастіше
впровадження інновацій та управління ними відбуваються з несвідомою позицією.
Тобто інновації використовуються не задля покращення рівня якості роботи, а для
самих інновацій, для того щоб вони були наявні.
Введення інновацій у практику управління
дошкільним навчальним закладом досить складний процес. Таким чином, кожний етап
інноваційної діяльності вимагає від вихователів та керівника адекватної
професійної компетенції. Адже саме керівник дошкільного закладу дає згоду або
не згоду на впровадження інновацій. В цьому питанні дуже легко помилитися, тому
потрібен високий професіоналізм та, звичайно, творчий підхід до вирішення
окресленої проблеми. Адже нове завжди ризиковане, хоч як гарно воно обдумано.
Здійснивши аналіз запропонованої інновації та визначивши всі напрямки її впливу
керівник повинен здійснити, разом з автором технології, перспективне планування
майбутньої діяльності. Цей процес зазвичай не викликає труднощів на перший
погляд. Але все дуже не просто.
Перспективне планування має в своїй
основі процес прогнозування. Керівник має наперед зауважити яких результатів
він досягне. Неправильно визначені можливі результати можуть призвести до
зведення нанівець всієї роботи над впровадженням інновації. Наступна стадія -
впровадження та керівництво процесом впровадження в практику роботи. Дуже
важливо відповідність наявних проміжних результатів тим які були заплановані.
Аналіз як функція управління починає активно здійснюватись саме на цьому етапі.
Аналіз процесу, який відбувається, є важливим тому, що зроблені на його основі
висновки стають підґрунтям подальшого планування або можливого корегування процесу.
Отже
підводячи підсумок можна стверджувати, що проблема управління інноваційним
розвитком є дійсно актуальною в освіті. Науковці здебільшого розглядають окремі
питання даної проблеми на рівні середньої освіти. На рівні ж дошкільної освіти
дуже мало розроблених питань. І як наслідок постає проблема в практичному
впровадженні інновацій, та управлінні ними. Причинами цього можна виділити:
недостатнє наукове дослідження, невизначеність понятійного апарату, навіть на
науковому рівні. Таким чином дослідження даної проблеми залишається досить
відкритим і має кілька напрямків, які мають місце для подальшої роботи.
Зокрема, це розробка моделі управління інноваційним розвитком, визначення
педагогічних та психологічних умов ефективного управління в інноваційному
середовищі, підготовка фахівців дошкільної освіти до роботи в умовах
інноваційного середовища.
Список використаної літератури: 1. Бургин М. С. Инновации и новизна в
педагогике / М.С.Бургин // Советская педагогика. – 1989. - № 12.
2. Денякина Л.М. Новые подходы к
управленческой деятельности в дошкольных образовательных учреждениях / Л.М.
Денякина. – М.: Новая школа, 1997.
3. Коджаспирова Г.М., Словарь по педагогике
/ Г.М. Коджаспирова, А.Ю.Коджаспиров. – М.: ИКЦ «МарТ», Ростов-на-Дону:
Издательский центр «МарТ», 2005. – 448 с.
4. Поздняк Л.В. Управление дошкольным
образованием / Поздняк Л.В., Лященко Н.Н. – М.: Академия, 1999.
5. Саркисов С.Э. Менеджмент: словарь
справочник / Саркисов С.Э. – М.: «Анкил», 2005. - 808с.
6. Флєгантова Н.М.. Словник довідник
термінів педагогічного маркетингу / Н.М. Флєгантова. – К.: Освіта України, 2008
– 80 с.
7. Энциклопедический словарь. Современная
рыночная экономика. Государственное регулирование экономических процессов.,
общая редакция: д.э.н. проф. В.И. Курилин, д.э.н., проф., член-корреспондент
РАН В.П. Чичканов. – М.: Из-во РАГС, 2004. – 744 с.
8. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы
педагогической инноватики: Опыт разработки теории инновационных процессов в
образовании / Н.Р. Юсуфбекова. – М., 1991.
9.
http://zakon1.rada.gov.ua
10.
http://osvita.ua/
|
