|
Мурашко Надія,
вчитель-логопед дошкільного навчального
закладу (ясла-садок) № 69 «Кристалик» комбінованого типу
В статті розкривається критерії
мовленнєвої готовності, види мовленнєвої компетентності дітей старшого віку. До
кожного виду компетентності були дібрані відповідні показники. Розроблений
зміст діагностичних завдань з розвитку мовлення дітей у межах мовленнєвої
компетентності.
Ключові слова: компетентність,
компетенція, мовна компетенція, мовленнєва компетенція, критерії: фонетична
компетенція, лексична компетенція, граматична компетенція, діамонологічна компетенція,
комунікативна компетенція.
У новій редакції Базового компонента вперше
виділено окрему освітню лінію «Мовлення дитини». У межах цієї лінії
розглядаються ті компоненти, які повинні бути сформовані у випускника
дошкільного закладу.
У Базовому компоненті представлені
кінцеві результати культури мовленнєвого спілкування, також передбачені вимоги
до організації предметного середовища і навчально-виховного процесу, що
стосуються ефективності мовленнєвого розвитку дітей на різних вікових етапах, у
закладах різного типу і сім’ї. Базовий компонент вимагає від дитини певного
рівня мовленнєвої освіченості, тобто компетентності, передбачає навчання дітей
різних видів мовленнєвої компетенції вже з раннього віку з тим, щоб до кінця
дошкільного віку дитина засвоїла відповідні знання, вміння і навички, необхідні
їй для спілкування [1, с. 26].
Проблема готовності дитини дошкільного віку
до школи не є новою. Підготовка дітей старшого дошкільного віку до навчання у
школі в педагогічному аспекті на сучасному етапі досліджувалась низкою вчених
(Артемова JI.B., Бабаева Т.І., Борисова З.Н., Буре P.C., Введенська Т.О.,
Вільчковський Е.С., Давидчук А.Н., Дьоміна І.С., Жуковська Р.Й., Зініч Р.І.,
Лаврентьева Г.П., Лебедева З.Є., Левінова Л.А., Логінова В.Й., Нечаева В.Г., Парамонова Л.О., Петроченко Г.Г., Радіна
Є.І., Рубцова М.М., Тарунтаєва Т.В., Усова О.П., Яришева Н.Ф. та ін.).
Вчені виокремлюють поняття: мовленнєва
підготовка і мовленнєва готовність дітей до навчання у школі. Як зазначає A.M. Богуш, мовленнєва підготовка дітей до
школи включає «оволодіння практичними мовленнєвими навичками, вдосконалення
комунікативних форм і функцій мовленнєвої дійсності, формування її
усвідомлення» [10, с. 202].
Мовленнєва підготовка дітей до школи передбачає навчання
мови і розвиток мовлення дитини, що не зводяться тільки до мовленнєвої
діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Мова і мовлення
обслуговують і поєднують всі інші види діяльності дитини і така взаємодія
різних видів діяльності передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що
є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності.
Отже, компетентність дитини дошкільного віку – це
сформованість інтелектуальних операцій, довільна спрямованість діяльності,
усвідомленість і значна мотиваційна насиченість. На кожному віковому етапі
компетентність має орієнтовні показники розвитку особистості. У мовленнєвій діяльності
розрізняють мовну компетенцію і мовленнєву, яка включає в себе лексичну,
фонетичну, граматичну, діамонологічну та комунікативну.
Термін «мовна компетенція» було введено Н. Хомським
близько середини XX століття. Зміст цього поняття запропонував Д. Слобін, який,
досліджуючи психолінгвістичну проблему «мовних здібностей, знання про мову і
мовної активності», довів, що існує різниця «між тим, що людина теоретично
здатна говорити і розуміти, і тим, що вона насправді говорить і розуміє в
конкретних ситуаціях» A.M. Богуш тлумачить мовну компетенцію, як засвоєння і
усвідомлення мовних норм, що склались історично у фонетиці, лексиці, граматиці,
орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь- якій
людській діяльності у процесі використання певної мови. Мовна компетенція - це
інтегративне явище, що охоплює цілу низку соціальних здібностей, знань, умінь,
навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, установок задля успішного
здійснення діяльності в конкретних умовах спілкування A.M. Богуш під мовленнєвою компетенцією розуміє вміння
адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях
(висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для
цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби
виразності мовлення [2, с. 16] .
Отже, мовна й мовленнєва компетенції нерозривно пов’язані
між собою. Ми вважаємо, що на етапі дошкільного дитинства мова повинна йти про
мовленнєву компетенцію. У мовленнєвій компетенції виокремлюються лексична,
фонетична, граматична, діамонологічна та комунікативна компетенції .
Так, під лексичною компетенцією розуміють наявність
певного запасу слів у межах вікового періоду, здатність до адекватного
використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів’їв,
фразеологічних зворотів.
Фонетична компетенція – це правильна вимова всіх звуків
рідної мови, звукосполучень згідно з орфоепічними нормами, наголосів, добре
розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння
інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні
наголоси тощо).
Мовленнєва компетенція включає в себе також граматичну
компетенцію - неусвідомлене вживання граматичних форм рідної мови згідно
законів і норм граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо), чуття
граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання
граматичних норм.
Діамонологічна компетенція передбачає розуміння зв’язного
тексту, вміння відповідати на запитання і звертатися з питаннями, підтримувати
та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей.
Кінцевим результатом сформованості мовної і мовленнєвої
компетенції є комунікативна компетенція.
Комунікативна компетенція – це комплексне застосування
мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних
соціально- побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування,
ініціативність спілкування.
Отже, під мовленнєвою готовністю дошкільника до школи ми
будемо розуміти, лексичної, діамонологічної, граматичної та комунікативної
компетенції [4, с. 16-20].
Започатковуючи констатуючий експеримент, ми визначили
критерії і показники мовленнєвої готовності дошкільників до навчання у школі
(див. Табл. 1). Опишемо їх.
Таблиця 1
Структура мовленнєвої готовності дітей до школи
|
Критерії
|
Показники
|
|
Фонетична
компетенція
|
правильна
вимова звуків
розвиток
фонематичного слуху
виразність
мовлення
|
|
Лексична компетенція
|
словникове
багатство
розуміння
семантики слів
|
|
Граматична
компетенція
|
морфологічна
правильність мовлення
синтаксична
будова мовлення
наявність
оцінно-контрольних дій
|
|
Діамонологічна
компетенція
|
вміння
будувати діалог з партнером
зв’язні
висловлювання репродуктивного характеру
зв’язні
висловлювання творчого характеру
|
|
Комунікативна
компетенція
|
наявність
формул мовленнєвого етикету ініціативність спілкування
|
Як видно з таблиці, критеріями мовленнєвої готовності є
види мовленнєвої компетенції дитини, визначені в тематичній програмі «Витоки
мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» [4, с.10-18]. До кожного виду
компетенції були дібрані відповідні показники. Фонетична компетенція
характеризується такими показниками: правильна вимова звуків, розвиток
фонематичного слуху, виразність мовлення. Лексична компетенція має такі
показники: словникове багатство, розуміння семантики слів; граматична
компетенція - морфологічна правильність мовлення, синтаксична будова мовлення,
наявність оцінно-контрольних дій. Діамонологічна компетенція характеризується
показниками: вміння будувати діалог з партнером, зв’язні висловлювання
репродуктивного характеру, зв’язні висловлювання творчого характеру;
комунікативна компетенція - наявність формул мовленнєвого етикету, виразність
мовлення, ініціативність спілкування.
Зміст діагностичних завдань з розвитку
мовлення дітей
У межах фонетичної компетенції добирались завдання,
спрямовані на з’ясування вимови приголосних звуків, правильною вимовою яких за орієнтовними показниками (базисними характеристиками)
дитина повинна оволодіти до 5 років, а також завдання на розвиток фонематичного
(мовленнєвого) слуху. Опишемо їх.
Показник: правильна вимова звуків.
Завдання 1. «Пригоди Дерев’янка».
Мета: з’ясувати вимову дітьми свистячих [с], [з], [ц],
шиплячих звуків [ш], [ж], [ч] та звука [р].
Матеріал: дидактичні картинки із зображенням різних предметів,
іграшковий Дерев’янко.
Процедура виконання: Для виконання завдання було дібрано
серію предметних картинок на свистячі, шиплячі та звук р. Картинки добирались
таким чином, щоб потрібний звук стояв у різних позиціях: на початку, в середині
і в кінці слова. Дитині загадували загадку про Дерев’янка, знайомили з
хлопчиком Дерев’янком і пропонували послухати розповідь: «Якось Дерев’янко
пішов у ліс за грибами. Зайшов дуже далеко і не помітив, як заблукав. А ліс був
зачарований і не хотів випускати хлопчика з лісу. Раптом з’явився господар лісу
- Лісовичок. Він запропонував хлопчику відгадати загадки-малюнки. Якщо він їх
правильно відгадає, Лісовик покаже дорогу додому. Сів Дерев’янко на колоду і
заплакав, він ще не вчився у школі і не знає, як виконати завдання, які йому
запропонував Лісовик.»
Дітям пропонувалось допомогти Дерев’янку виконати такі
завдання Лісовика:
1. На корі кожного дерева, що зустрічалось на шляху, був
зображений малюнок, який Дерев’янкові потрібно було впізнати, назвати, чітко і
правильно вимовити кожен звук. Експериментатор показує дитині по черзі
картинки, на яких зображено дерево з різними малюнками і пропонує назвати
зображений предмет і чітко вимовити кожний звук.
2. Дерев’янку потрібно було підійти до
великого дерева, нахилитись до дупла, уважно прислухатись і почути, які слова
десь далеко в дуплі лунають, а після цього правильно їх повторити.
Експериментатор тихо називає слова на відповідні звуки і пропонує їх повторити.
3. З твоєю допомогою Дерев’янко вийшов з лісу, але на шляху хлопчика
трапилась річка - знову перепона, йому потрібно перейти річку, через яку немає
містка. Річка була чарівною. Щоб з’явився місток, Дерев’янку потрібно скласти
речення, в якому були б слова зі звуком [р]. Дитина складає реченнязі словами,
експериментатор фіксує правильність вимови звуків.
Показник: розвиток фонематичного слуху
Завдання 1. «Що сказав ведмедик?»
Мета: виявити вміння дітьми розрізняти на слух свистячі
[с], [з], [ц], шиплячі [ш], [ж], [ч] та сонорні звуки [р], [л].
Матеріал: іграшковий ведмедик.
Процедура виконання: експериментатор знайомить дітей з
ведмедиком Ласунчиком і розповідає, що тваринка захворіла ангіною і не може
голосно розмовляти. Ведмедик дуже переживає, чи почують його в лісі друзі.
Експериментатор пропонує дитині перевірити, чи це це насправді так і заспокоїти
ведмедика. З ведмедиком у руках дорослий відходить від дитини на відстань 5-6
метрів і пошепки промовляє по черзі слова із схожими звуками від імені
Ласунчика. Дитина повторює слова на відповідні звуки, що стоять у різних
позиціях.
Показник: виразність мовлення.
Завдання 1. Зміни наголос.
Мета: з’ясувати вміння дітей вживати логічні наголоси в
реченнях.
Процедура виконання: Дитині пропонується 10 різних
речень, які вона повинна промовити з різною інтонацією. Наприклад,
експериментатор називає речення: «Оксана поливає квіти» і пропонує дитині
сказати речення таким чином, щоб відповісти на запитання: «Хто поливає квіти?»,
«Що робить Оксана?», «Що поливає Оксана?» Дитина повинна кожного разу змінювати
логічний наголос у реченні.
Лексична компетенція.
У межах лексичної компетенції дітям пропонувались завдання на вживання ними
слів - різних частин мови (іменники, прикметники, дієсловчислівники і т.
ін.), антонімів, синонімів, розуміння семантики і переносного значення слів.
Опишемо їх.
Показник: словникове багатство.
Завдання 1. Лексична вправа «Добери слова».
Мета: виявити вживання дітьми іменників, прикметників,
дієслів, прислівників.
Варіант а) вправа «Що буває...?».
Процедура виконання: Дитині пропонуються запитання: «Що
буває глибоким? Мілким? Високим? Низьким? Широким? Вузьким? Легким? Важким?
Великим? Маленьким?» Дитина добирає іменники.
Варіант б) вправа «Скажи який? яка? яке?»
Дитині пропонується ігрова вправа: «Скажи який? Яка?
Яке?»
«Сумка яка? Груша яка? Трава яка? Сонце яке? Море яке?
Дерево яке? Собака який? Будинок який? Хліб який? Ручка яка?» і т. ін. Діти
добирають прикметники.
Варіант в) лексична вправа «Закінчи речення».
Вихователь починає речення і пропонує дитині завершити
його:
«Ручка потрібна, щоб... (писати, тримати чашку, сумку,
відчиняти двері...).
М’ячем можна... (грати, кидати його, копати, підкидати,
відбивати). Водою можна... (поливати квіти, митися, обливатися, мити посуд,
пити). З кішкою можна... (гратися, годувати її, гладити). Собака, що робить?
(гавкає, грається, спить, їсть, гризе кістку). З одягом, що роблять? (носять,
перуть, прасують, чистять, знімають, витрушують). В дошкільному закладі діти що
роблять? (їдять, сплять, вчаться, гуляють, граються) і т. ін.. Діти добирають
дієслова.
Варіант г) вправа «Скажи як...?»
«Співати можна як? (голосно, тихо, гарно, хором...). Стрибати можна як?
(високо, низько, швидко...). Говорити можна як? (голосно, тихо, правильноа
неправильно, повільно). Дихати можна як? (швидко, повільно, глибоко, ледве
чутно). Взимку на вулиці як? (холодно, морозно, зимно...). А влітку на дворі
як? (тепло, сонячно, ясно...). Вдягнутися можна як? (тепло, холодно, гарно,
негарно, модно). Працювати можна як? (добросовісно, тяжко, довго, багато,
мало...). Сміятися можна як? (голосно, тихенько, довго, щиро...)» і т. ін. Діти
добирають прислівники.
Граматична компетенція.
У межах граматичної компетенції з’ясовувалась граматична
й синтаксична правильність мовлення дітей. Задля цього пропонувались завдання
на виявлення найбільш уживаних типових помилок у мовленні дошкільників. Крім
того, з’ясовувалось уміння дітей контролювати й коригувати правильність
мовлення як своїх однолітків, так і свого власного. Опишемо їх. (...)
Повний текст статті: /murashko.doc
|
